Казколандія

Коли приходить осінь, надворі зазвичай дуже сильно дме вітер. Він допомагає деревам скинути якнайбільше листя, того дує і дує в усі сторони.

Читати далі →

Якщо ви увечері подивитися на небо, коли всі хмаринки вже пішли спати і не бродять небосхилом, то побачите море зірок, як наче на чорне полотно розсипали блискітки. Деякі з тих зірок сяють яскравіше, деякі – тьмяніше.

Читати далі →

Коли починається осінь, сонце сідає раніше, небо все частіше закрите хмарами, і на вулиці часто дощить – іноді недовго, а іноді ллє протягом тижнів.

Читати далі →

Ельф на ім’я Стриб-Скок був маленьким чоловічком з кучерявим волоссям і широкою посмішкою. Він носив зелене пальто, червоні штани і зелений капелюх. Він подорожував світом, пристрибував і співав – або хоча б тихенько мурмотів якусь мелодію під ніс.

Читати далі →

Все місто вже заснуло, окрім однієї квартири, у вікні якої горіло слабке світло. То була кімната на горищі – там, під ковдрою, ховався хлопчик на імʼя Карлтон. Він світив ліхтариком на книгу і читав. І хоча він мав уже давно спати, він так любив читати книжки, що не міг відірватися.

Читати далі →

Двоє дітей лежали на великому заквітчаному лузі. Дівчинку звали Клара, а хлопчика – Олівер. Клара була чудовою дитиною з зеленими очима і русявим волоссям. Олівер був її найкращим другом, волосся в нього було кудлате, а очі – великі.

Читати далі →

Посеред одного дрімучого лісу було невеличке озеро, з якого виступала брила, вся поросла папоротям. За ним ховалася величезна таємниця. 

Читати далі →

У тридесятому королівстві біля одного озера самотньо стояла маленька деревʼяна хата. Вона була доволі старенькою: дах її був вже благим, великі вікна скрипіли. І жили в тій хатині бабуся, дідусь і їх онук. 

Читати далі →

Посеред старезного лісу стояв величезний дуб, і стояв він там з давніх давен, і через те був найширшим деревом у лісі. В нього була прекрасна крона, а про його листя знали в усьому світі. Стовбур його був таким широким, що навіть десятеро дорослих не могли б його охопити.

Читати далі →

Хлопчик Тоша жив біля лісу. В нього було кучеряве каштанове волосся, яке торчало у всі боки. Руки його завжди були брудні, одяг порваний, а посмішка дуже рідко осяювала його обличчя. Інакше кажучи, він був маленьким похмурим буркотуном: майже нічого не могло його порадувати, і він ламав і псував все що тільки міг. 

Читати далі →

Глибоко під землею жили кілька маленьких чортиків. Вони жили в темній печері. Посередині у них було велике вогнище. Навколо нього вони спали, укрившись хутром. Їм подобалося тепло. Їх було декілька. Але один чорт вирізнявся. Він був не такий, як усі.

Читати далі →

Коли приходить осінь, надворі починає падати листя. Але не тільки листя. Часто падають і краплі дощу. За вікнами мрячить дощ. Стає холодно. Темні хмари збираються в небі, а потім падають водоспадами на землю краплі дощу поливаючи нашу землю.

Читати далі →

Коли на календарі з’явився грудень, настала зима. Стрілка термометра опускалася все нижче, а на вікні утворилася паморозь. Всі діти з нетерпінням чекали на перший сніг. Їм не терпілося пограти в сніжки, зліпити сніговика та спуститися з гірки на санчатах. Навіть Томмі ставало нетерпляче. Він був маленьким хлопчиком, у якого вже почалися зимові канікули.

Читати далі →

Жило-було маленьке село. У ньому було кілька будинків. Вони стояли близько один до одного, тому в селі всі знали один одного. Всі вони були добрими сусідами і друзями, але двоє дітей були найкращими друзями.

Читати далі →

За горами і чорними лісами є маленьке королівство. У ньому живе мудрий король, який має двох милих і непосидючих дітей. Дівчинку зовуть Розарка. У неї красиві карі очі та довге чорне волосся. Її щоки червоні, а спідниця вічно в бруді. Хлопчика звуть Гонзік.

Читати далі →