Малі та більші пернаті вилупилися в найкращому настрої, щоб розповісти нам, що відбувається в пташиному царстві. Ворон і каченя мають що розповісти. Дозвольте їхнім крилам перенести вас у казку про птахів, які з висоти бачать світ і всю його красу.
Напевно, ви чули, як кує зозуля? «Ку-ку! Ку-ку!» — лунає її голос із зеленого лісу. А чи знаєте ви таємницю цієї пташки? Хоч вона така гарна, зозуля-мама не будує власного гнізда. Вона підкладає своє яєчко у гніздечко інших пташок, а потім полишає його. Ось таке саме сталося з одним маленьким Зозуленям.
Читати далі →
Восени відбувається багато різних речей. Природа готується до зими, і також тваринки повинні якось підготуватися до неї. Деякі готуються до зимової сплячки, інші збирають запаси їжі, а деякі птахи відлітають на зиму в теплі краї.
Читати далі →
У густому лісі, окрім різноманітних звіряток, ви могли б натрапити на скромного ведмедика на ім’я Барні. Коричневий ведмедик був відомий по всьому широкому лісі своєю милою та доброю вдачею. Він усіх любив і був найприязнішим ведмедиком, якого ви коли-небудь зустрічали.
Читати далі →
У будиночку за лісом жив хлопчик на ім’я Даніель. Ліс, що простягався за будинком хлопчика, був чарівним.
Читати далі →На червоному даху за високим димарем жив кіт Пацик. У нього була пухнаста срібляста шубка і ласий язичок. Пацик ніколи не з’їв жодної миші, ні пташки, ні жодної іншої тварини. Він був з ними друзями. Він любив інші ласощі. Він ходив до будиночка до своїх людей за ковбасками, сальцем і молоком.
Читати далі →«Гілочку за гілочкою, паличку за паличкою», — наспівував лелека, літаючи в небі. Була весна, і він безперервно прилітав до покинутого димаря, а потім знову повертався до лісу. Він поступово носив гілочки та складав їх на вершину димаря, будуючи гніздо. Лелека радів, адже коли гніздо буде готове, його кохана пані лелека приєднається до нього, і вони зможуть мати малих лелеченят.
Читати далі →У високих горах над чорним долом жила група орлів. Вони мали гнізда близько одне до одного. Все робили разом. Літали над чорним долом завжди групою. Ніколи не відокремлювалися. Називали себе непереможними. Це була група орлів, яка хотіла панувати над усім чорним долом і над горами. Нікого до себе ніколи не приймали. І ніхто навіть не наважувався їх про це запитати. Крім одного маленького канюка.
Читати далі →Далеко за лісом, зовсім на самоті, стоїть дерев’яна розмальована хатинка. У вікнах у неї гарні кольорові штори , червоний дах і на підвіконнях повно різнокольорових квітів. У тій хатинці живе бабуся Агата. Чарівна старенька з ласкавою усмішкою.
Читати далі →Жив-був один ледачий котик Мурчик, який жив зі своєю родиною у великому будиночку. Це було королівство Мурчика, і він його вірно охороняв. Його найкраща подруга була маленька Анічка. Вона завжди гралася з ним, кидала йому клубок ниток чи чухала його. Хоча, правду кажучи, Мурчик був дуже ледачий, найбільше любив лежати або їсти ласощі для слухняних котиків.
Читати далі →Існують птахи, які люблять зиму. Вони прилітають завжди, коли випадає сніг. Сніг їх зовсім не холодить. Ти їх точно бачив. Це ворони. Одного разу взимку прилетіли і до нашого села.
Читати далі →Орлик був маленьким оглядовим літаком. Він літав хрест-навхрест по небу. Він робив перевороти, крутився в усі боки і показував найкращі каскадерські трюки. Він був весь жовтий, як сонечко, а на його крилах красувався гарно намальований орел. Тому його називали Орлик.
Читати далі →За глибоким лісом розкинулася прекрасна лука. Там повно кольорових та пахучих квітів. Також там багато дерев та дрібних кущів. Довкола дерев та кущів літають маленькі пташки. Живуть вони у їхніх кронах. Сьогодні великий день.
Читати далі →Філіп був маленьким неспокійним хлопчиком. Він ходив до першого класу, і школа його зовсім не захоплювала. Він не хотів вчитися. Йому не подобалася чеська мова, бо він не любив читати. Йому не подобалася математика, бо він не любив рахувати.
Читати далі →Як відомо, ластівки – птахи перелітні. Це, дітлахи, означає, що коли у нас на вулиці починає холоднішати, ластівки розправляють крильця і летять грітися до теплих країв. Проте коли у нас знову потеплішає і грітиме сонце, вони з радістю повернуться до нас. Одного осіннього дня одна маленька ластівка з родиною зібралася вирушити до теплих країв.
Читати далі →Жило-було маленьке каченя. Його звали Жовток, і жило воно на маленькому ставку, повному щасливих рибок. З моменту, коли Жовток вперше побачив сонце, він був завжди один. Своїх братиків і сестричок він пам’ятав лише примарно. Він дружив тільки з маленькими грайливими рибками, які завжди допомагали йому і всьому його навчали.
Читати далі →