Це був сьогодні день. Усі втомлені, найбільше мами і тата, але діти все одно хочуть почути казку. Що з цим робити? Це легко. У таких випадках допоможуть короткі казки, які швидко розгортаються, і все ж не втрачають нічого зі свого чарівництва. Якщо ви вже хочете лягти в ліжко, прочитайте коротку казку, поцілуйтеся на добраніч і гайда спати. На довгу казку буде час наступного разу.
Жив-був у чарівній вежі хлопчик на ім’я Всеволод. Він був сином наймудрішого чарівника у всій країні, і тому звик, що всі його бажання виконуються миттєво. Якщо ж щось йшло не по-його — починалася така буря, що здавалося, наче всі вітри світу зібралися на його подвірʼї.
Читати далі →
Жив-був у маленькій хатині на околиці села хлопчик на ім’я Любомир. Не мав він уже татуся, а лише кохану маму, яка в останні місяці важко захворіла. Їй було так погано, що вона ледве підводилась з ліжка. А у Любомира не було золота, щоб покликати до неї лікаря.
Читати далі →
У самому серці Чорного лісу, у хиткій хатинці на курячих ніжках, жила відьма на ім’я Ведана. Зовні вона була ідеальною відьмою: кривий ніс, пасма сивого волосся, що звисали з-під конусоподібного капелюха, і навіть бородавка над губами. Та ось біда — характером вона не вийшла.
Читати далі →
Колись-давно жив один бідний селянин. Відчувши, що смерть близька, він покликав своїх синів — старшого Петра й молодшого Яна. «Сини мої, — сказав він. — Все моє багатство я залишаю вам. Тобі, Петре, — нашу хата з городом. Тобі ж, Яне, — мого вірний кіня Ворона. Більше в мене нічого немає».
Читати далі →Пес Бадді обожнював літо. Це був час довгих прогулянок у парку, кидання палички допізна та ніжних пестощів від свого найкращого друга — хлопчика на ім’я Максим. Усі літо Максим був завжди поруч.
Читати далі →Христинка обожнювала школу. Ще в серпні вона з гордістю розкладала в новому портфелі чистенькі зошити та гострі олівці. Вона любила процес навчання: шурхіт сторінок, розв’язання завдань, задоволення від знайденої відповіді. Але одного дня на уроці української мови сталося незрозуміле.
Читати далі →Одного дня голодна лисичка блукала краєм і відчайдушно шукала щось поїсти. У неї був порожній шлунок, і її животик уже гарненько бурчав. „Ах, якби десь можна було знайти шматочок сиру,” зітхнула вона і далі плелася лісом.
Читати далі →Чи знаєте ви, що в Королівській академії є ті самі уроки, що й у звичайній школі? Принцеса Зоряна була зразковою ученицею: вона могла назвати всі річки на карті, розв’язати складну математичну задачу та заспівати арію з королівської опери. Але був один предмет, що наводив на неї жах — фізкультура. А точніше — одне спортивне спорядження: гімнастичні бруси.
Читати далі →На початку року пані директорка оголосила цікавий конкурс: клас, який створить найкращий плакат на тему «Космос», поїде на екскурсію до планетарію. У 6-Б класі відповідальною за газету була Марічка. Дівчинка з запалом взялася за роботу, адже у неї було дві причини: перша — мрія побачити справжні зірки, друга — більш особиста.
Читати далі →Кирило жив не просто в селі — він жив на самому його краю, де вже починаються луги та ліс. До школи була ціла дорога — майже три кілометри в одну сторону. Для першокласника це був справжній марафон.
Читати далі →Початок вересня для сестер Софійки (3-Б) та Насті (6-А) щороку перетворювався на справжню ранкову катастрофу. Під час канікул вони звикли спати, доки сонце не зазирало в усі куточки кімнати. А тепер треба було вставати дуже рано!
Читати далі →Юрко та Данилко були найкращими друзями. Вони жили в одному дворі, ходили в один садок, разом гралися і ділилися іграшками. Але першого вересня для них настали різні світи: Юрко пішов до першого класу, а Данилко ще на рік залишився в садочку.
Читати далі →Всі ми знаємо, що таке бути першокласником: хвилювання, нові знайомства, святкова атмосфера. Саме з цим зіткнувся малесенький слимачок на ім’я Неквапко.
Читати далі →Пішов якось старець прогулятися до річки і почув крик. У річці тонув купець, кричав про допомогу і не міг дістатися до берега. Старець поспішив, взяв довгу гілку і допоміг купцеві вибратися з води. Купець не знав, як віддячити старцеві, тож запросив його до себе додому в місто, пригостив його і подарував йому шматок золота великий, як кінська голова.
Читати далі →Колись давно, за сімома горами, правив могутній король. Очікуючи народження сина, він прагнув знати все наперед. Не довіряючи придворним астрологам, він вирушив у далеку дорогу — до табору вільного народу, якому приписували дар передбачення.
Читати далі →