Казки для дітей на ніч, малих і великих для читання. Насолоджуйтеся онлайн-казками різних авторів. Не соромтеся писати коментарі, надсилати зображення, ділитися в Інтернеті.
Якось вночі, коли всі спали, зібралася компанія з п’яти гномиків. Вони були не звичайні гномики, а саме ті маленькі бешкетники, які тільки й знають, що пустувати. Тієї ночі їм було особливо нудно, тож вони вирішили влаштувати змагання: хто придумає найкрутішу шкоду, той і виграє.
Читати далі →
Вероніка та Віктор — це брат і сестра, які живуть у маленькому містечку, захованому між горами. Місто оточують дерева, які саме восени розкривають свою прекрасну кольорову завісу. Було незадовго до кінця жовтня, і на вулиці, де діти виростали, мав відбутися Геловін.
Читати далі →
В одному селі стояла велика садиба, яку охороняли шість собак. Щороку вони влаштовували собачі змагання — зі стрибків через перешкоди, бігу та інших умінь, у яких пес може показати себе з найкращого боку.
Читати далі →
Було-не було, в глибокому лісі жив мишеня на ім’я Мікі. Свою затишну, маленьку оселю він мав всередині старого дуба, де було все, що мише серце забажає – м’яке ліжечко з моху та запас смаколиків. Але Мікі не любив бути сам, тож вирішив запросити в гості свого веселого двоюрідного брата Рікі.
Читати далі →Жила-була принцеса, звали її Софія, і вона так любила прикрашатись, щоб усім подобатися. У неї були красиві сукні, гарні сережки, блискуча корона, але найцінніше з усього — це різнокольорові намистини, які вона носила на шиї.
Читати далі →Кольоровий пан Осінь повільно наближався до кінця. Кольорове листя було розкидане по землі, а осінній вітерець повільно перетворювався на холодний вітер крижаної пані Зими. Сьогоднішній листопадовий день у школі був, однак, іншим, ніж усі інші, сьогодні учні не навчалися і вирішили вирушити на природу.
Читати далі →Жили-були колись три сестри. Старшу сестру звали Розинка, і вона страшенно не любила квіти — так сильно, що навіть не хотіла виходити з хатинки надвір. Та це їй мало допомагало, бо середня сестра, Квітка, дуже любила квіти й тягла їх додому в горщиках і ящиках.
Читати далі →Жив колись один хлопчик на ім’я Павлик. Він жив зі своєю мамою, старшим братом і сестрою в маленькому будиночку. Була в нього одна річ, яку він любив понад усе – стара червона ковдра. Він носив її всюди з собою.
Читати далі →В одному королівстві, далеко-далеко, жив ледачий хлопець на ім’я Іванко. Замість того, щоб допомагати вдома батькам, він тільки лежав у ліжку. Він уже був майже дорослим, а все ще хотів, щоб мамочка його годувала, розчісувала й одягала.
Читати далі →Жила-була одна Поштова Машинка. Ця машинка розвозила людям листи та різні пакунки. Вона їздила у спеку, в мороз, під дощем і снігом. Навіть виїжджала, коли була ожеледиця і дороги ковзали, ну… як лід.
Читати далі →В одній казковій країні не знайшлося жодного чаклуна, настільки злого, щоб йому хотілося викрадати й зачаровувати принцес, та й жодного дракона, настільки голодного, щоб він хотів їсти принцес і лицарів.
Читати далі →На подвір’ї вночі дув страшний вітер. Рек, пес із подвір’я, вранці обходив усіх звірят і перевіряв, чи не зламав їм хатинки той великий вітер. Його перша стежка привела до поросяток.
Читати далі →Колись давним-давно жили поруч хлопчик Кай та дівчинка Герда. Вони були найкращими друзями, любили один одного як брат і сестра і проводили разом кожен день. Влітку вони гралися серед квітів у садочку, а взимку спостерігали за снігом, що падав за вікном.
Читати далі →Жила-була одна мушина родина. Вони якраз обідали на запашному шматочку гною неподалік корівника й смакували. Точніше, не всі смакували. Маленька Мушка насупилась і не хотіла їсти гній.
Читати далі →Була холодна субота. Місто було огорнуте в білий одяг, і з різних вікон виглядав прикрашений блискучий ялинка. Діти з ентузіазмом каталися на санчатах або будували зі снігу всілякі витвори. Ігнат та його сестричка Сандра вибігли з дому на двір, закутані до вух. Пухнастий сніг покривав їхній двір, як величезна велика біла ковдра, що виблискувала на сонці. Брати і сестри були готові створити зі снігу щось особливе.
Читати далі →