Коли повний місяць

Коли небо темніє і на ньому замість сонця з’являється місяць, починається ніч. Але коли місяць виглядає як куля, це повний місяць. Кажуть, що коли повний місяць, відбуваються дивні речі. Ніби місяць має особливу силу, чарівну.

Деяким людям не хочеться спати, іншим сняться особливо яскраві сни, і вони стають лунатиками, а ще інші прокидаються зі сну. Навіть деякі тварини поводяться інакше. Наприклад, вовки виють на місяць, а білки з борсуками закривають свої нори, щоб їх не освітило яскраве місячне світло.

Одного разу, коли був повний місяць, у сосновому лісі сталося щось незвичайне. Там жила лисиця Еріка. Біля великого дерева вона мала своє лігво. Це була жива лисиця. Цілі дні вона блукала по лісі і вигадувала різні пригоди. Ввечері вона дуже любила закутатися у своє ліжечко, закрити очі і бачити гарні сни. Вона знала, що коли добре виспиться, матиме знову достатньо сил на наступний день. Але коли на небі з’являвся місяць і був повний, лисиця Еріка не могла заснути. 

«Ох, це так дратує. Чому я не можу заснути? Очі в мене вже червоні, спина болить від цього перевертання», нарікала лисиця. Нарешті вона вийшла з лігва. Подивилася на небо на ту величезну сяючу кулю. Повний місяць. «Ага, тепер мені все зрозуміло. Тепер я знаю, чому не можу заснути.» Щойно вона це сказала, щось зашаруділо поруч з нею. З-за куща поруч з нею вийшов менший ведмідь. Очі в нього були заплющені, він зовсім не звертав уваги на лисицю і швидко йшов прямо вперед. На ньому було щось дивне. Лисиця ще трохи дивилася на ведмедя, задумалася, і потім їй це стало зрозуміло. «Адже він був лунатиком. Він думає, що спить, а насправді ходить по лісі. Я повинна його розбудити. Хто знає, що б інакше сталося», подумала лисиця Еріка таі побігла за ведмедем.

Коли вона його наздогнала, вона дріботіла поруч з ним і намагалася його покликати. «Ведмедику, привіт!!! Прокинься!!!» Але ведмідь рішуче крокував далі в ліс. Він зовсім не чув лисицю. На щастя, розумній Еріці щось спало на думку. Вона випередила ведмедя. Вона побігла до струмка в лісі. Вона зібрала якомога більше холодної води в листя, а потім швидко побігла назад, щоб встигнути до ведмедя. Коли вона була прямо перед ним, вона плеснула на нього воду зі струмка і чекала, чи це спрацює. Ведмідь зупинився, струснувся, озирнувся навколо і не розумів, що відбувається.

«Що сталося? Чому я мокрий? І де я? Чому я не у своєму барлозі?» здивовано запитував лисицю. «Ведмедику, ти був лунатиком. Ти думав, що спиш, а насправді ходив по лісі. Тебе не можна було розбудити, тому я оббризкала тебе водою з потоку. Вибач, але інакше не вийшло. Подивись на місяць. Бачиш? Він повний. Тому відбуваються такі речі. Повномісячні ночі інші. Чарівні. Тому ти був лунатиком», пояснювала лисиця Еріка.

«А чому ти не спиш, Еріко? Що ти робиш вночі в лісі?» допитувався ще здивований ведмідь. «Я не могла спати. Також через повний місяць. Тож я вийшла з лігва на свіже повітря, а ти пройшов повз мене. Коли я тебе побачила, відразу зрозуміла, що щось не так. Тож я придумала, як тебе розбудити, щоб ти випадково не зайшов кудись далеко або щоб нічого не сталося,” продовжила лисиця.

„Еріко, дуже тобі дякую,“ подякував ведмідь. Потім вони разом повернулися додому. Кожен до свого лігва. Лисиця Еріка була після такої пригоди такою втомленою, що заснула відразу, хоча був ще повний місяць. Коли через деякий час на небі знову з’явився круглий і яскравий місяць, лисиця і ведмідь зустрілися разом на галявині біля гаю. Вони лягли на траву і спостерігали за тією чудовою яскравістю, яку мав місяць у повні. І розмірковували над тим, яку чарівну силу він має.