Коли настає ніч, на небі з’являється серп місяця, і навколо нього починають мерехтіти зірочки. Деякі світять більше, інші менше. Але всі вони красиво прикрашають чорне небо. Якщо добре придивишся до місяця, можеш побачити, як на ньому хтось сидить. Це гном Дрімаль. Він сидить на місяці і гойдає ніжками у повітрі. Його небесно-сріблястий плащ красиво блищить на чорному небі, а блискучі волосся майорять на вітрі.
Читати далі →
Аленка була дівчинка приблизно твого віку. Вона мала світле волосся з чудовими кучериками, шоколадно-карі очі і завжди усмішку на обличчі. Вона була мила і добра дівчинка. Жила вона неподалік лісу і проводила в ньому багато часу. Дуже любила спостерігати за тваринами або просто гуляти і слухати спів пташок. Але сьогодні вона не гуляла в ньому одна.
Читати далі →
Сталося це в лютому. Вранці ще з’являлися заморозки і час від часу падало кілька сніжинок. На пагорбах тримався білий сніговий килим, а на ставках блищав лід. Біля одного ставка стояла могутня верба. І на тій вербі щодня сидів водяник Чесілко.
Читати далі →
Маша та ведмідь вирушили до лісу, щоб послухати, як чудово співають пташки. Ведмідь хотів навчити Машу, як розпізнавати пташок за їхнім співом. Вони сіли на камінь, прогрітий сонечком, та слухали.
Читати далі →Одного дня пані Зайчиха попросила Машу та ведмедя, чи не могли б вони приглянути за двома маленькими бешкетниками – маленькими зайчиками, які спокійно спали в колясці. Маша та ведмідь погодилися. Це буде легко, адже вони сплять. А до того часу, як вони прокинуться, їхня мама повернеться з покупок.
Читати далі →Того дня в Маші було свято. Вона отримала від мами чудову каблучку з кольоровим камінцем. Вона дуже їй сподобалася, і вона одразу пішла показати її ведмедеві.
“Привіт ведмедю, подивись,” показувала Маша свою нову прикрасу, яка на сонці гарно блищала.
Читати далі →Була тепла осінь, сонечко світило, і Маша з ведмедем пішли грати в ліс.
Влаштуємо”змагання,” запропонувала Маша. “Хто першим добіжить до того великого пенька, той виграв.”
Читати далі →Була колись одна дівчинка, яку звали Маша. Вона жила на околиці лісу в єдиному будинку далеко, далеко. Тому їй було сумно, що там не має друзів. Проте вона все одно вміла радіти,тому що мала біля себе, навіть звірятам на подвір’ї.
Читати далі →Жив-був маленький хлопчик на ім’я Іванко. Більш за все на світі білявий хлопчик полюбляв казки – головним чином ті, які мама розповідала йому щовечора перед сном. Одного разу Іванко слухняно лежав у своєму ліжечку, накрившись з головою теплою ковдрою, і слухав чарівну казку на ніч, яку мама розповідала йому.
Читати далі →Як і щороку, цей день знову наближався… Це був грандіозний день – День матері! Однак маленька Юля ще не знала, чим здивує свою маму цього року. Минулого року вони з татом виготовили троянди з паперу. «Але це вже буде не те…» — подумала маленька темноволоса дівчинка. Тепер вона вже велика і сама має зробити для мами щось особливе!
Читати далі →Жив собі бідний селянин, який мав купу дітей. Вже не мав, кого б у селі попросити, щоб став хрещеним батьком його останнього, щойно народженого сина. Тож вирішив, що сяде біля дороги і першого, хто туди пройде, попросить, щоб став хрещеним батьком його синочка.
Читати далі →У далекому селі стояв маленький будиночок. Там жила дівчинка з пухнастим песиком. Її звали Янка. Чорноволоса дівчинка з карими очима та красивою посмішкою. Але зараз вона була сумна. Стояла на тротуарі перед своїм будинком і тримала в руці повідець для свого песика. Він вірно сидів поруч з нею. Обидва дивилися на будинок і виглядали засмученими.
Читати далі →За горами й долинами знаходилося маленьке село. Мешкали в ньому люди, чиї серця давно полишила любов – за винятком хлопчика Дмитрика, який жив з мамою в хатинці біля лісу. Вони не були багатими, але саме любов робила їхню родину міцною. Дмитрик був хлопчиком з добрим серцем, який віддано допомагав матері в пекарні.
Читати далі →У давні часи бідність володіла усім світом. Навіть у маленькій хатині біля лісу жив батько зі своїми дітьми, Павлом і Мар’янкою. Разом із ними там жила друга дружина батька, мачуха, яка не дуже любила дітей. Вона постійно на них лаяла, кажучи, що вона сама має мало, і що немає сенсу годувати ще двох голодних дітей.
Читати далі →Milé děti, jistě si pamatujete na pejska Rozyavu, který žil na ulici. Nikdy nikoho neměl. Jeho domovem byla jednoduchá krabice od bot. Když se jednoho jarního dne procházel v parku, zaslechl volání o pomoc. Malá kočička uvízla na vysokém stromě a bála se slézt dolů. A právě pejsek Rozyava přišel rusovlasé kočičce pomoci. Dnes se dozvíte, jak se tento příběh vyvíjel.
Читати далі →