Жила-була одна ферма, на якій, крім старого фермера та його родини, жив також песик Макс, їхній охоронець, а також інші тваринки, які належали фермеру. Там можна було натрапити на курочок, коней, корів, а також на маленьких телят.
Вони мали для себе велику пасовисько, де любили пастися. Маленькі телята все пізнавали і захоплювалися. Чи то стеблинки трави, краплі дощу, кольорові квіточки, чи красиві ліси навколо.
«Ми могли б піти ліс колись дослідити. Завжди лише здалеку спостерігаємо за красивими деревами, а ми тут замкнені і можемо вийти лише з фермером або з іншими корівками», – запропонувало найменше телятко Моллі своїй сестричці на ім’я Доні. Маленька Доні, однак, боялася досліджувати недалекий ліс. Їй було добре на фермі разом з мамою та іншими тваринами. Її не приваблювали пригоди так, як її цікаву сестру Моллі.
Мама корівка почула, як вони розмовляють про ліс, і ця ідея їй зовсім не сподобалася. У дядька фермера вони в безпеці, а в лісі чекають різні небезпеки. «Ліс для вас не безпечний. Тут ми у фермера в безпеці, нас захищає не тільки фермер, але й песик Макс», — відповіла їхня мама і рішуче відкинула ідею Моллі про дослідження лісу. Однак Моллі не сподобалася думка мами. Адже це тваринка, і їй у лісі нічого не загрожувало б, вона смілива, впоралася б. У лісі ж живуть і інші тварини, і вони там жити не бояться. Моллі мріяла про те, що одного дня дослідить закутки лісу.
Однієї глибокої ночі, коли всі вже спали, і ферму освітлювало лише світло місяця та танцюючі блискучі зірочки, Моллі таємно вислизнула геть. Вона знала, що мама їй це заборонила, але була надто цікава. Моллі тихо перелізла через огорожу, і оскільки була маленькою, їй це вдалося з першого разу. Тихо пройшла повз песика Макса, який дрімав перед стайнями, звідки мав вид не лише на стайні, а й на будинок і на всю ферму. «Я ж не можу його розбудити, він би мене точно відправив назад спати», подумало маленьке телятко. І так воно тихо вирушило до лісу. Зазирнуло в ліс і тихими кроками вирушило в темряву. Воно не боялося, і темрява не створювала йому жодних проблем. Коли вона милувалася високими деревами, листя шаруділо під ногами, а місяць визирав з-за дерев.
«Ой, білка, мабуть, я її розбудила, хіхі», — тихо сказала собі Моллі, коли побачила, як білка стрибає по гілках. Раптом вона почула якийсь шум у кущах. Вона відступила і трохи злякалася, що це може бути. «Напевно, це нічого, я ж не боюся», — сказала вона собі в голові. Раптом з кущів вийшов маленький їжак, який біг так швидко, як тільки міг.
«Уф, це лише їжак», — зітхнуло телятко з полегшенням і усміхнулося. «Ні, це не так», — загарчало щось з кущів. Раптом перед маленьким телятком з’явився великий страшний вовк. «Бачу, ти заблукала глибоко в моєму лісі», — сказав вовк насмішкувато, і слина текла з його рота. Маленька Моллі не могла вимовити ані звуку. Не кліпнувши оком, вона повернулася і побігла так швидко, як тільки могли її маленькі ніжки. Проте ліс ставав все темнішим і темнішим, і коли місяць сховався за хмарами, Моллі не змогла знайти дорогу назад на ферму.
«Біжи!» раптом озвався позаду неї Макс разом із фермером та його сином з вилами. Макс гавкав, і фермер відвів маленьке телятко назад на ферму. Максу та синові фермера вдалося відігнати вовка, хоча песик отримав невелику травму лапки. «Це було дуже безвідповідально, Макс поранений, і з тобою справді могло щось статися!» сказала розлючена мама корівка, коли всі повернулися назад на ферму. «Я знаю, мені шкода,» сказало сумне телятко Моллі, і по його обличчю текли маленькі сльози. Почало світати, Моллі усвідомила, що через свою цікавість вона могла б зовсім не повернутися з лісу, якби її не врятували фермер і песик. Вона вибачилася перед усіма і пообіцяла бути обережною, усвідомивши, що з лісом не варто жартувати.
Важливо слухати мам, бо вони хочуть для нас лише найкращого. Макс швидко одужав, і Моллі ввечері допомагала йому охороняти ферму. Вона також разом з Доні відкривала красу їхньої ферми і про дослідження лісу вже краще забула.
