Могутній лев і король джунглів після ситної їжі ліг і відпочивав. За мить перед його носом пробігла маленька мишка. У ту мить лев прокинувся і сердито заревів, викинув лапу і спіймав мишку. Своєю силою він хотів роздавити її за те, що вона потурбувала його сон. «Зупинись, могутній королю звірів», — пискнула мишка.
«Не вбивай мене, благаю. Що б ти з того мав? Коли мене відпустиш, можливо, колись буду тобі корисною.» Мишка розсмішила лева — як би саме вона могла йому бути корисною? Змилосердився і відпустив її. „Тікай, поки я не передумав,” гаркнув великодушно.
Незабаром у джунглях з’явилися мисливці. Вони влаштували на лева пастку в кронах дерев. Лев побіг, і мисливці накинули на нього густу й міцну сітку. Безпорадний лев звивався в сітці на землі, ричав і намагався вибратися з неї. За мить він уже знесилився і просто лежав заплутаний у сітці. На допомогу йому прибігла маленька мишка.
„Не бійся, я тобі допоможу, адже я тобі зобов’язана.” Лев зітхнув і промовив:
„Все одно ти не можеш мені допомогти, адже ти така маленька і слабенька.
Мишка почала своїми гострими зубками гризти мотузки сітки, і за мить їй вдалося перегризти кілька з них. Вона гризла, доки дірка не стала достатньо великою, щоб лев зміг протиснутися крізь неї й утекти в джунглі.
Лев подякував мишці і зрозумів, що його сила й велич — це не все, і що навіть маленькі мишки можуть бути корисними та важливими.
