Коли настає ніч, на небі з’являється серп місяця, і навколо нього починають мерехтіти зірочки. Деякі світять більше, інші менше. Але всі вони красиво прикрашають чорне небо. Якщо добре придивишся до місяця, можеш побачити, як на ньому хтось сидить. Це гном Дрімаль. Він сидить на місяці і гойдає ніжками у повітрі. Його небесно-сріблястий плащ красиво блищить на чорному небі, а блискучі волосся майорять на вітрі.
Читати далі →
Вже був кінець лютого і зима повільно закінчувалася. Проте вранці на траві з’являвся іній, а на тротуарах замерзлі калюжі. На деревах жодного листя, а трава без жодного сліду свіжої зелені. Весна поки що не збиралася приходити, справжнього снігу ніде, зате морозці прикрашали природу навколо.
Читати далі →
В одному великому королівстві сиділа в замку біля вікна королева і вишивала. Саме була зима, і на вулиці кружляли сніжинки. Зимовий краєвид був чудовий, королева трохи відчинила вікно і виглянула назовні.
Читати далі →
У найглибшому лісі, повному моху, дерев і папороті, жив маленький домовичок. Він був маленький як грибочок, носив зелену гостроверху шапочку, а обличчя в нього було завжди червоне. Він був дуже добрий і завжди усміхався. Усі звірятка його любили. А тому що він завжди був веселий і радів усьому, усі його називали Радованко.
Читати далі →Якщо ви подивитеся в небо, то побачите, що хмари швидко рухаються. Це не просто так. Їх жене вітер. Іноді він такий сильний, що хмари буквально біжать по небу, а іноді такий слабкий, що сова підхоплює хмару на гачок. Звідки береться цей вітер? І хто ним керує? Кажуть, що існують ельфи вітру, які літають між хмарами і розганяють їх. Їх багато, але люди їх не бачать. Вони літають високо і ховаються серед хмар.
Читати далі →У густому чорному лісі стояло крихітне село. Воно ховалося серед моху та папороті. Його не можна було побачити неозброєним оком. Його можна було побачити, лише ставши на коліна, в повній тиші та уважно вдивляючись у папороть. Тоді можна було побачити маленьке село, де жили гноми. Їх було кілька. Вони були працьовиті, веселі і завжди співали, коли працювали. Але один з них був не такий. Його звали Похмурий. Він не був злим, просто рідко сміявся і найчастіше говорив “ні”, “не хочу”, “не подобається”.
Читати далі →