«Фі! Юпі! Фі!!!» лунало на засніженому пагорбі. Була ніч. Темрява як у мішку. Навколо повна тиша. Тільки зі схилу, на якому вдень каталися діти, долинали чиїсь веселощі та радість. Біля пагорба жив Ярослав. Чорнявий хлопчина з чорними очима і сяючою усмішкою. Тієї ночі він теж почув той галас з пагорба.
Читати далі →
Це назрівало вже давно. Небо готувалося до першого снігу. Зимові сніжинки готувалися в хмарах, але все ще зволікали. Виглядали, хотіли впасти, але в останню мить передумали. Коли ж у календарі з’явився місяць грудень, сніжинкам було дозволено вільне падіння, ба навіть рекомендовано.
Читати далі →
Потяг Силач був вантажним поїздом. У нього було кілька вагонів, і в них він возив вугілля та дерево. Він розвозив це по всьому місту. Це була важлива робота, тому що взимку вугілля та дерево людям були потрібні, щоб вони могли обігрітися. Потяг Силач був сильним поїздом.
Читати далі →
На краю міста стоїть гарна вілла. Це будинок, де живе кілька родин. Усі дружать між собою і також разом організовують різні заходи. Наприклад, кемпінг або барбекю. На першому поверсі вілли живе з батьками хлопчик на ім’я Домінік. Він бешкетник до мозку кісток, але все одно його всі люблять.
Читати далі →І настала зима. У календарі з’явився місяць грудень, і на вулиці почало підмерзати. Тут і там вже падала перша сніжинка, і тут і там на даху з’являлися перші бурульки. А іноді десь з’являлася і бурулька з носа у когось. Наприклад, у Гриші.
Читати далі →У листопаді з природою відбуваються дивні речі. Найбільше ти можеш побачити, як листя забарвлюється в різні відтінки, а потім листочки самі падають на землю. Серед такого листя іноді можна побачити маленького осіннього гнома.
Читати далі →Коли заходить сонечко і небо вкриває чорна ковдра, це знак, що слід іти спати. Скрізь тиша, лише іноді десь лунає маленький дзвін, коли з’являється маленька зірочка. Дитячі кімнати згасають, і з них чути рівномірне дихання. Саме в цей момент у вікна дітей починають заглядати маленькі нічні гноми. Це такі срібні чоловічки, які перевіряють дитячі бажання.
Читати далі →Тарас і Рома були братиками. Два непосидючі хлопці, які постійно щось вигадували. Обидва мали світле розкуйовджене волосся. Воно стирчало в усі боки. Очі зелені, як два горошини.
Читати далі →Далеко звідси, в чорному глибокому лісі, була криничка. Її вода була прозоро чиста. Коли вона стікала по скелі, це було так, ніби вона тихенько наспівувала. Ця криничка не була звичайною. Її чарівну силу знали всі далеко навколо.
Читати далі →Восени відбувається багато різних речей. Природа готується до зими, і також тваринки повинні якось підготуватися до неї. Деякі готуються до зимової сплячки, інші збирають запаси їжі, а деякі птахи відлітають на зиму в теплі краї.
Читати далі →Кожна пора року особлива по-своєму. Наприклад, восени починає падати листя, вітер стає сильнішим і частіше йде дощ. Деякі діти не люблять осінь саме через дощ. Інші ж можуть насолоджуватися цим періодом.
Читати далі →Коли в календарі з’являється місяць жовтень, у гайку відбуваються осінні веселощі. Білки влаштовують велику гостину і запрошують на неї всіх тваринок з лісу. Посередині між деревами ставлять стіл і прикрашають його різними смаколиками та гарними жовтневими речами. Наприклад, там можна побачити ліщину, горіхи, шишки, горобину, а також джем з гарячих шипшин або сушені яблука. На гостину завжди всі тваринки чекають з нетерпінням. Але так було не завжди.
Читати далі →Пацик був красивий пухнастий котик і друг усіх тваринок. Він жив у будиночку зі своїми господарями, які давали йому самі смаколики. Вдень він гуляв по дахах, деревах або просто блукав. Одного разу під дахом його будинку оселилися горобці. Спочатку вони боялися Пацика, але зрештою зрозуміли, що це добрий котик, і подружилися з ним. Про це ти міг прочитати в казці Котик Пацик і горобчик.
Читати далі →У будиночку за лісом жив хлопчик на ім’я Даніель. Ліс, що простягався за будинком хлопчика, був чарівним.
Читати далі →Існує будинок, у якому живуть лише песики. Люди приходять туди, щоб піклуватися про них. Вони дають їм їжу, доглядають за ними та гладять. Там живуть песики, які не мають свого господаря. Вони покинуті. Щоб їм не доводилося блукати, вони живуть саме в такому притулку, де про них піклуються. Іноді хтось заходить до будинку для собак, вибирає покинутого песика і забирає його додому. Так зробили і Аня з її мамою.
Читати далі →