Вже був кінець лютого і зима повільно закінчувалася. Проте вранці на траві з’являвся іній, а на тротуарах замерзлі калюжі. На деревах жодного листя, а трава без жодного сліду свіжої зелені. Весна поки що не збиралася приходити, справжнього снігу ніде, зате морозці прикрашали природу навколо.
Читати далі →
Сталося це в лютому. Вранці ще з’являлися заморозки і час від часу падало кілька сніжинок. На пагорбах тримався білий сніговий килим, а на ставках блищав лід. Біля одного ставка стояла могутня верба. І на тій вербі щодня сидів водяник Чесілко.
Читати далі →
Історія, яку я тобі розповім, сталася вночі. На небі з’явився промінь місяця, зірки блищали як краплі роси на чорному полотні, а земля, навпаки, вкрилася яскраво білою ковдрою снігу. Усі діти вже слухняно спали у своїх ліжечках. Тільки один хлопчик дивився з вікна. Його каштанове волосся було розкуйовджене, піжама на ньому пом’ята, і хоча вже було досить пізно, очі в нього були широко розплющені. Він пильно дивився на небо і чекав.
Читати далі →
В одній далекій і холодній країні, серед бурульок та снігу, жив маленький пінгвін на ім’я Роберт. Щодня він грав у снігу або ловив у морі рибу, яку потім з’їдав у своєму крижаному домі, що називається іглу. Роберту бракувало тільки одного – справжнього друга.
Читати далі →Жила-була маленька дівчинка на ім’я Оля. Кучерява Оля жила з батьками та маленьким братиком у хаті на пагорбі біля лісу. Одного холодного грудневого дня Оля пішла кататися на санчатах з цього пагорбу разом зі своїм братиком Петриком. Вони бігали по снігу, грали в сніжки, навіть змагалися, хто першим зможе спуститься на санчатах. Брат і сестра грали разом цілий день, але Петрик скрізь був першим і кращим.
Читати далі →