На ставку з’явився паперовий човник. Мушка його помітила й присіла на нього.
— Юху, тепер я капітанка і перепливу цей ставок! — забуркотіла вона.
Це почула Коничка, яка грілася на сонечку зовсім поруч, на березі.
— Почекай на мене, мушко, тобі ж потрібен моряк! — вигукнула вона й стрибнула на човник.
Човник захитався, але сміливо поплив далі. Він плив не швидко, просто погойдувався на воді.
— Клас! Тепер у мене є моряки, — зраділа Мушка. — Тож вирушаємо на інший берег!
Якийсь час вони гралися у капітана й моряків, аж раптом їх почув короп, що пропливав повз.
— Ой, у вас такий гарний човник. Я теж хочу бути капітаном, — пробурмотів короп, і перш ніж Мушка з Коничкою встигли його зупинити, він вистрибнув із води та плюхнувся на човник.
Мушка відлетіла, а Коничка підскочила на берег. Паперовий човник під мокрим і важким коропом зовсім розплющився. Короп знову плюхнувся у воду разом із розмоклим папером, який колись був човником.
Мушка розплакалася, коли побачила, що човника у них більше немає.
— Не плач, — заспокоювала її Коничка. — І мені теж шкода, що човника у нас більше нема. Але він би й так нам вічно не прослужив. Зате ми гарно погралися, і в нас залишаться чудові спогади. Може, ще колись якийсь знайдемо.
— Ти права, Коничко, — погодилась Мушка. — Не будемо псувати собі спогади про плавання якимось необережним коропом.
Тільки-но вона це сказала, як Короп підплив до берега. Висунув голову і каже:
— Вибачте, дівчатка, я не хотів вам зіпсувати гру. Але знаєте, що я побачив? Трішки далі, біля ставка, граються діти. Вони складають яскраві паперові кораблики і пускають їх на воду. Якщо поспішите, ще встигнете застрибнути на якийсь паперовий кораблик.
Мушка з Коничкою подякували коропу й швидко рушили далі. Короп мав рацію. Двоє дітей пускали кораблики на ставок.
— Я беру синій, — зажужжала Мушка і полетіла до кораблика, який був найдалі від берега.
— А я буду капітанкою на тому чорному. Я ж буду піраткою! — вигукнула Коничка і стрибнула з берега на борт.
Ось так вони й попливли удвох. Мушка вирішила переплисти ставок аж на другий берег. Коничка шукала, чи не знайдеться десь якийсь острів, на якому міг би бути захований піратський скарб.
— Вітер хороший! — закричала Мушка. — Скоро буду на іншому боці.
— Увага, качки пливуть справа. У них, бува, немає переваги? — крикнула Коничка.
— Качки ж точно мене оминуть. А може, й ні? Я вже майже на другому березі. Що може піти не так?
— Може, почнеться дощ, — закрякала качка, коли обпливала паперовий човник.
Мушка подивилася на небо. Справді, якось захмарилося. З неба почали падати перші краплі води, які розбурхали поверхню води, аж човники захиталися.
— Буря на морі! — кликала Мушка.
Дощ їй зовсім не подобався, адже з мокрими крильцями не полетиш. Але те невелике хвилювання майже винесло її до берега.
— Я вже на місці, ура, тепер сухо! — забуркотіла Мушка.
Коничка ще не була на березі, але її човник вже так напився води, що почав тонути.
— Покидаємо човник! — вигукнула Коничка і могутнім стрибком дісталася до берега за Мушкою.
Обидві сховалися на гілці під листям, де до них не діставав дощ. Вони дивилися на дощ і раділи, як гарно пройшов цей день. Адже дощова погода теж чудова. А коли знову буде гарна погода, вони обов’язково подивляться, чи не пускають десь діти човники на воду. Бо це ж так неймовірно весело.
