Чи знаєте ви, що в Королівській академії є ті самі уроки, що й у звичайній школі? Принцеса Зоряна була зразковою ученицею: вона могла назвати всі річки на карті, розв’язати складну математичну задачу та заспівати арію з королівської опери. Але був один предмет, що наводив на неї жах — фізкультура. А точніше — одне спортивне спорядження: гімнастичні бруси.
«Розбіг, постанова, поштовх, стрибок!» — командував учитель. Усі діти, навіть служниці, перелітали через дерев’яну перешкоду легко, наче справжні птахи. А принцеса Зоряна… завжди щось йшло не так. То зачепиться пишна сукня, то нога заплутається, і вона з глухим стуком опинялася на підлозі та червоніла від сорому.
— Я — як слон у крамниці порцеляни! — скаржилася вона своїй няні Агафії.
— Не кажіть так, моя люба, Ви — не слон, — лагідно говорила няня. — Ви — маленька пташка, яка чомусь не може злетіти. Дайте мені подумати.
Агафія замкнулася у своїй маленькій кімнатці на кілька днів. Звідти чулися дивні звуки: цокот ножиць, гуркіт швейної машинки та бурчання. Принцеса вже почала хвилюватися, коли няня нарешті вийшла, тримаючи за спиною щось загорнуте в тканину.
— Це для Вас, принцесо. Для Вашого… першого польоту.
Зоря розгорнула тканину і аж заціпеніла. Там лежав одяг, але зовсім не королівський. Це були штани! М’які, зелено-сріблясті, що нагадували луски дракона, та довга сорочка вільного крою. Без шнурування, без корсету чи шлейфу!
— Це… це ж не по етикету! — скрикнула принцеса, але в її очах вже миготіла цікавість.
— Етикет — для бальних залів, — мудро відповіла няня. — А для польоту потрібна свобода. Приміряйте.
Зоряна вдягнула спортивний костюм у себе в покоях. Вона могла вільно махати руками, піднімати ноги й навіть зробити колесо (що вона таємно завжди хотіла спробувати)! Вона почувала себе не принцесою, а амазонкою, дівчиною — вільною як вітер.
Наступного уроку фізкультури королівський двір став свідком дива. Принцеса Зоряна вийшла не в оксамиті, а в сріблястих штанах. У залі пролунав здивований гул, але вона його не чула. Вона бачила лише бруси. Вона зробила розбіг, поставила руки, відштовхнулася і полетіла! Легко, високо, дійсно як пташка!
У залі на мить запала тиша, а потім роздалися оплески. Принцеса, червона від щастя, а не від сорому, приземлилася і зробила реверанс.
Відтоді в королівстві з’явився новий закон: «На фізкультурі дозволяється одягати те, в чому зручно підносити себе до зірок». А принцеса Зоряна не лише навчилася стрибати, вона зрозуміла, що іноді, щоб здолати перешкоду, треба не лише тренуватися, але й сміливо скинути з себе все зайве — навіть якщо це королівська сукня.
