Колись у нашому маленькому містечку був особливий будинок. Він відрізнявся від інших. Він був ванільного кольору і мав велику вишню замість даху. Весь будинок був схожий на один великий кекс. Щодня з його вікон виходив чудовий запах, який повільно поширювався по всьому місту. Це був запах різних ласощів і смаколиків. У цьому будинку готували куховарки хресної матері.
Читати далі →
Високо в горах стояв гарний дерев’яний котедж. Його майже не було видно, бо він ховався за найбільшими деревами. Там жила бабуся Радушка. Але вона не часто бувала там сама. Майже весь час до неї приїжджала онука Маренка.
Читати далі →
Посеред найглибшої ночі, коли навколо найтемніша темрява, світом мандрує потяг. Він великий, але такий тихий, що його майже не чути. Його ліхтарі тьмяні, як маленькі зірочки.
Читати далі →
Далеко звідси є маленьке гарне село. В ньому стоять декілька невеликих будиночків з кольоровими дахами, ростуть дерева і море квітів.
Читати далі →
У гарній деревʼяній хаті біля лісу жила родина: батьки та хлопчик на імʼя Тадеуш. Він був тим ще бешкетником: ні хвилини не міг всидіти на одному місці і залишатися уважним. Він завжди бовтав ногами, оглядався довкола і шукав, в яку халепу він міг би влізти, і здавалося що шило заважало йому сидіти спокійно. Коротше кажучи, Тадеуш був тою ще єгозою.
Читати далі →
Ліс є домівкою для багатьох тваринок, дерев та грибочків. В ньому ростуть різні фрукти, як-от полуниця чи чорниця. Але я знаю про один ліс, в якому жили не тільки тварини. Усі того лісу боялися, і туди не ходили: він був темним і дрімучим, і пліткували, що той ліс був ще й проклятим.
Читати далі →
Була прекрасна зелена долина. Там росли квіти різних кольорів. Всі вони мали чудовий запах. Кожна з них пахла по-своєму. Варто було лише заплющити очі і легенько вдихнути біля однієї з них, як голова йшла обертом. Але мало хто знав, що кожна з цих квітів має магічну силу. Коли той, хто лежав, вдихав її запах, на його обличчі та тілі з’являлися зелені плями. Він просто ставав майже весь зелений. І потрібно було багато часу, щоб повернути йому колір.
Читати далі →
Далеко від нас посеред великого океану є маленький острів. Його називають чарівним островом. Він має надзвичайну силу. Він може розпізнавати, яка людина є насправді. Чи має вона добре серце, чи не добре. Кожного разу, коли хтось зазнає корабельної аварії в морі і допливає до цього острова, з ним відбуваються дивні речі.
Читати далі →
У затишному місці біля лісу стояв гарний дерев’яний будинок. Навколо нього були тільки дерева і луки. Сад охороняли собаки, паслися вівці та бігав кіт. У свинарнику смажилося порося, а на вулиці повз будинок час від часу проходили олені та білки. У будинку пахло деревом. У ньому жило двоє дітей. Хлопчик і дівчинка.
Читати далі →
Далеко у високих горах, де був тільки сніг і не було людей, жила зграя вовків. Вони жили в печері. Вона захищала їх від вітру та холоду, який був навколо. Їм було нелегко в горах, але це було для них краще, ніж жити поруч з людьми. Як хороша зграя, вони все робили разом. Вони були щасливі і трималися разом. Єдине, що їх турбувало – це ведмежа сім’я, яка жила на іншому боці гори. Вовки і ведмеді не любили один одного. Ніхто не знає, чому і коли це почалося, але так воно і було.
Читати далі →
У країні, де майже немає дерев, лише багато піску і величезне море навколо, жив маленький хлопчик. Він жив зі своїми батьками в маленькому будиночку біля пляжу. Вікна його кімнати виходили прямо на море. Вранці його будило щебетання чайок, що летіли до краю моря, а ввечері його заколисував шум хвиль. За те, що він любив воду, постійно плавав і пірнав, усі називали його Плавець.
Читати далі →
Коли ввечері темніє і на небі замість сонця з’являються місяць і зорі, починають відбуватися дивні речі. Скоріше навіть чарівні.
Читати далі →
Коли настає вечір і приходить ніч, зорі освітлюють небо. Одні меньші, інші більші. Одні світять меньше, інші більше. Їхні маленькі вогники бачать діти по всій країні. Вони розлітаються по всьому небу і дають нам знак, що час лягати спати.
Читати далі →
У казковому царстві за десятьма горами і десятьма річками стояв замок з найвищою вежею у світі. У вежі жила принцеса. Молода і вродлива дівчина. Коли вона виглядала з вікна вежі, її довге чорне волосся розвівалося на вітрі. Вона жила в цій вежі вже кілька років. Її ув’язнив король сусіднього королівства.
Читати далі →