За сімома річками та сімома горами стояло маленьке королівство. Воно було оточене кількома дрімучими лісами. Жили в ньому мудрий король і його королева. Разом з ними жила їхня донька. Прекрасна принцеса на ім’я Єлізабет. Але вона не була звичайною принцесою. Вона була іншою.
Читати далі →
Далеко за нашим селом був маленький аеродром. Там стояло два літаки. Один був синій, а другий – зелений. Всі, хто їх знав, завжди називали їх Синій і Зелений. Це були маленькі літаки. Вдень люди могли літати на них, якщо хотіли мальовничого польоту. Вони сідали на них, і літаки несли їх від села до села, від міста до міста, по небу. Це було красиво. Але вночі літаки жили іншим життям.
Читати далі →
У глибокому океані, аж до самого дна, росли прекрасні корали. Це були такі різнокольорові рослини. Одні були більші, інші менші. Вони були червоні, жовті, зелені та помаранчеві. Вони по-різному коливалися у воді. Залежно від того, куди текла течія. У цих коралах жили маленькі рибки. Але також багато черепашок. Вони ховалися в них від різних рибалок і водолазів. Вони ховалися там, тому що доглядали за чимось дорогоцінним. У кожній мушлі була прекрасна перлина. Біла, як сніг.
Читати далі →
Діанка була милою дівчинкою. Вона завжди посміхалася, як сонечко. Вона була висока на зріст, її довге світле волосся завжди було зібране в хвіст, а коли вона посміхалася, її очі світилися. Вона любила грати на гітарі. І у неї це дуже добре виходило. Вона складала власні пісні, а потім грала їх і співала. У неї було ще одне хобі. Вона любила потяги. Її найбільшим бажанням було мати можливість їхати далеко потягом і грати свої пісні на гітарі для людей. Робити когось щасливим разом з ними і водночас бачити нові місця. Але це було лише її бажання.
Читати далі →Навколо маленького казкового містечка була дорога. По ній їздили великі та маленькі машини. Одні вантажівки розвозили товари, а інші, менші, возили людей на роботу. У цьому казковому містечку люди та машини були друзями. Вони допомагали одне одному. Машини відвозили людей туди, куди їм було потрібно, а люди дбайливо ставилися до машин. Мили їх, заправляли бензином, ремонтували. У свою чергу, машини намагалися їздити за правилами. Це було найспокійніше місто. Доки до міста не приїхав гонщик.
Читати далі →У казковому царстві, досить далекому від нас, людей, є особлива країна. Це місце, сповнене таємниць і секретів. Кажуть, що в цій землі захований скарб. Ніхто не знає, що це за скарб і ніхто не знає, де він знаходиться. Він добре захований і шлях до нього нелегкий. Багато людей намагалися знайти його. Але вони поверталися з порожніми руками.
Читати далі →Патрік був хлопчиком з маленького містечка. Він жив у затишному будинку зі своїм батьком. Поруч з будинком був великий гараж, а над гаражем висіла вивіска: “Найкращий механік у місті”. Батько Патріка лагодив машини в гаражі. Люди з усього району приїжджали до нього зі своїми машинами, бо тато міг полагодити майже все. Патрік завжди спостерігав за роботою свого тата. Він вчився у нього. Навіть коли він був маленьким хлопчиком, він був дуже вправним і міг багато чого полагодити сам.
Читати далі →Закінчилася зима. Скрізь почала рости зелена травичка, на луках зацвіли квіти. Сонечко пригрівало все сильніше і сильніше. У дитячому садку за вікном сиділа Терезка, маленька дівчинка зі світлим волоссям, рум’яними щічками і блакитними, як кринички, очима. Вона завжди піднімала настрій усім дітям у садочку своєю милою посмішкою. Але останнім часом вона не сміялася, а сьогодні взагалі не сміялася. Вона сумно дивилася у вікно, підперши голову руками, з абсолютно скляними очима, ніби хотіла заплакати.
Читати далі →Дикі собаки були тваринами, які жили далеко від людей. Вони жили в лісі, де мали свої лігва. Вони жили зграями. Це означає, що їх завжди було більше, як велика собача родина. Вони ніколи не звертали уваги на людей. Вони не ходили з ними до міста, але одного доленосного дня, все змінилося.
Читати далі →Далеко-далеко було казкове село. Діти, які жили в цьому селі, ходили до чарівної школи. У неї були білі стіни, а зверху – червоний дах. Коли світило сонце, промені потрапляли до класів через коричневі дерев’яні вікна, і хоча вона була схожа на будь-яку іншу школу, діти любили ходити туди. Вони знали, що робило її чарівною.
Читати далі →Історія, яку я зараз розповім, сталася дуже давно. Вона про маленьку дівчинку, яка відкрила для себе, що дружба – одна з найважливіших речей у світі. І що друзів можна знайти там, де найменше очікуєш.
Читати далі →У зеленій долині стояла невелика будівля. Це був будиночок з білими вікнами і балконом, повним квітів. Там жила Молі. Вона була гарною дівчинкою, але дуже лінивою. Її кучеряве волосся завжди було заплутане, бо вона лінувалася його розчісувати. Її щоки були брудними, бо вона не хотіла вмиватися. Вона ніколи не прибирала у своєму маленькому світі. Вона ніколи нічим не допомагала матері. Вона просто не хотіла. Їй було ліньки.
Читати далі →За кількома селами та кількома річками був густий ліс. У ньому росли хвойні та листяні дерева. Посеред цього лісу була годівниця, а неподалік від неї – жердина. Це своєрідний невеликий спостережний пункт, куди мисливець виходить, щоб спостерігати за тваринами і стежити за тим, що відбувається в лісі.
Читати далі →Біля великого озера в повній самоті стояв гарний котедж. Він відрізнявся від інших. Кожна стіна в ньому була пофарбована у зовсім незвичний колір. На дверях були намальовані різнокольорові квіти, на вікнах – сонечка, на стінах – коники, а на даху – квітучі дерева. Всі картини виглядали як живі. Весь будинок був схожий на казку. Але хто ж жив у такому гарному будинку? Там жила художниця Любочка.
Читати далі →Далеко за містом, там, де не було ні будинків, ні будівель, була криниця. Вона була дуже глибока. Вода в ній була надзвичайно чистою. На краю криниці висіло відро. Його можна було опустити вниз, і кожен, хто хотів, міг набрати води і напитися. Але це була не звичайна вода. І криниця не була звичайною. Це була криниця бажань і відповідей.
Читати далі →