Казки про тварин належать до одних з найулюбленіших. Тварини милі, і в казках вони багато чого вміють. На вас чекають домашні тварини, лісові тварини та тварини із зоопарку. Про кожну тварину є якась казка, і їх чимало. Виберіть, яка тварина сьогодні буде головним героєм у казці на добраніч.
Коли іде дощ, повсюди багато води. У озерах та річках піднімається вода, а на тротуарах біжать струмочки. Одного разу у нашому селі ріка так наповнилася, що майже не вилилася за берега. Тоді всіх врятували бобри і їх друзі птахи, і їм це вдалося тільки тому, що вони допомагали одне одному. То що ж насправді трапилося?
Читати далі →
За величезним схилом стоїть прекрасна хатина. Та вона була незвичайна: блакитна, як небо, розмальована сонцями, з яскраво червоним дахом. Вона стояла прямо посеред квітучого лугу, на якому росли різнокольорові ароматні квіти. Але що то була за хатинка?
Читати далі →
За кількома пагорбами і долинами стояло маленьке село. На краю села, біля лісу, стояв маленький будиночок. Там жила Вікі зі своїми батьками. Вона була маленькою дівчинкою, сповненою енергії. Вона любила спорт, і її улюбленою справою був біг.
Читати далі →Протягом вересня, жовтня і листопада, володарює осінь. Листя міняє колір, вітер здуває наші капелюхи, а дощ іде все частіше. Все більше каштанів опиняються на землі, де їх знаходять діти і забирають додому. Це тому, що каштани найкраще підходять для виготовлення різноманітних фігурок, наприклад тваринок. Та чи чули ви колись про щасливі каштани?
Читати далі →Ліда була дівчинкою з світлим волоссям, і проводила майже весь час у лісі. Їй подобалося там читати, відпочивати і наповнювати годівнички для оленів різноманітними смаколиками. Їй просто подобалося, що вона може лежати прямо на моху, відчувати аромат грибів, і збирати різні ягоди. Але одного дня Ліда зустріла декого, кого раніше у лісі не бачила. Якщо чесно, вона навіть не знала, що хтось такий взагалі існує.
Читати далі →Далеко-далеко звідси стояла хатинка, на вигляд геть як пряниковий будиночок. Але ні, він не був справді пряниковим, а був зроблений з дерева. Віконця були пофарбовані, а дим завжди піднімався з димоходу. У тій хатині жив дідусь-казкар, найкращий у розповідях казок. Діти і тварини з усіх усюд приходили послухати його казки.
Читати далі →Далеко у лісі, у великій норі жила родина борсуків: батько борсук, мати борсучиха, і їх двоє непосидючих сина, яких звали Монті та Крекер. Вони обоє були гарними синами, і допомагали своїм батькам з усім.
Далеко звідси, в землі індіанців жила маленька дівчинка. В неї було довге чорне, наче вороняче крило, волосся, яке вона заплітала у дві довгі коси. На голові вона носила яскраву повʼязку, з якої стирчало два пера. Імʼя її було Інчучуна. Її батьки також були індіанцями, і жили у вігвамах.
Читати далі →Посеред одного дрімучого лісу було невеличке озеро, з якого виступала брила, вся поросла папоротям. За ним ховалася величезна таємниця.
Читати далі →У тридесятому королівстві біля одного озера самотньо стояла маленька деревʼяна хата. Вона була доволі старенькою: дах її був вже благим, великі вікна скрипіли. І жили в тій хатині бабуся, дідусь і їх онук.
Читати далі →Посеред старезного лісу стояв величезний дуб, і стояв він там з давніх давен, і через те був найширшим деревом у лісі. В нього була прекрасна крона, а про його листя знали в усьому світі. Стовбур його був таким широким, що навіть десятеро дорослих не могли б його охопити.
Читати далі →Хлопчик Тоша жив біля лісу. В нього було кучеряве каштанове волосся, яке торчало у всі боки. Руки його завжди були брудні, одяг порваний, а посмішка дуже рідко осяювала його обличчя. Інакше кажучи, він був маленьким похмурим буркотуном: майже нічого не могло його порадувати, і він ламав і псував все що тільки міг.
Читати далі →Далеко у високих горах, де був тільки сніг і не було людей, жила зграя вовків. Вони жили в печері. Вона захищала їх від вітру та холоду, який був навколо. Їм було нелегко в горах, але це було для них краще, ніж жити поруч з людьми. Як хороша зграя, вони все робили разом.
Читати далі →