За величезним схилом стоїть прекрасна хатина. Та вона була незвичайна: блакитна, як небо, розмальована сонцями, з яскраво червоним дахом. Вона стояла прямо посеред квітучого лугу, на якому росли різнокольорові ароматні квіти. Але що то була за хатинка?
Це був дитячий садок для малих лісових тваринок. Були там класні кімнати і для дитинчат оленів, і для білочок, і для маленьких бобрів, і для зайців. Усім тваринкам подобалося сюди ходити, бо вони могли і гратися тут, і дізнаватися щось нове, і у всіх були тут друзі. За дітьми там наглядали сови – наймудріші у лісі.
Одного дня настав час для зайченяти Пестунчика йти до дитячого садочка. Він був уже дорослим, і мав почати навчатися і знайомитися з іншими зайченятами. Але він дуже боявся.
«Матусю, я не хочу іти в дитсадочок. Я все вивчу сам вдома, я обіцяю, я хочу залишитися тут з тобою», кожного дня повторював Пестунчик. Але мама-зайчиха була дуже мудрою. Вона звичайно любила Пестунчика, але попри те, що вона була б рада, якби він завжди був з нею, вона знала, що піти в дитячий садок – це найкраще рішення для нього. Це допоможе йому стати більш самостійним, і він багато чого дізнається. Тому вона задумалася, як допомогти синові не боятися садочку, і придумала.
Зранку, коли мама-зайчиха збирала Пестунчика до садочку, у неї дещо для нього було. Вона присіла, щоб були з ним на одному рівні і сказала: «Пестунчику, сьогодні важливий день для тебе. Я розумію, що ти боїшся, і що ти не хочеш іти в садочок. Я не серджуся на тебе через це, я розумію тебе. Це нове місце, і ти вперше будеш без мене. Тому в мене є дещо, що допоможе тобі сьогодні в садочку. Це – не-плач-браслет».
«Що? І як він працює?» Пестунчика дуже зацікавив браслет, і він спостерігав, як мама привʼязала його до лапки сина. «Цей браслет буде завжди нагадувати тобі, що я думаю про тебе, і що я знаю, що з тобою все буде добре. Подивись, що тут написано. ЯТК, і це означає Я Тебе Кохаю. Якщо тобі стане сумно, подивися на браслет і він підніме тобі настрій. Ти знатимеш, що я думаю про тебе, і що я пишаюся тим, що ти так добре пораєшся в дитсадочку. І тобі більше не захочеться плакати, от побачиш», пояснила мама-зайчиха синові.
Це додало впевненості маленькому зайченяті. Коли він прийшов до садочку, сови дуже тепло його привітали. Він познайомився з іншими зайченятами і радо грався з ними усіма. А коли раптово йому стало сумно, через те, що мами тут не було, він подивився на браслет, і йому одразу стало веселіше. Він знав, що мама думає про нього, і що вона прийде забере його пізніше.
Зрештою, Пестунчику дуже сподобався дитсадочок, і він не міг дочекатися прийти туди знову. Він показав матусі те, що виготовив там, і похвалився, що він стрибнув довше за усіх на фізичній культурі. Він також дуже радів, що завів нових друзів. А його матуся дуже пишалася своїм сином.
Дуже чутлива і чудова казочка🥰 Я навіть розплакалась коли читала це дитині🥺😭