Про чарівні блукаючі вогники

Посеред одного дрімучого лісу було невеличке озеро, з якого виступала брила, вся поросла папоротям. За ним ховалася величезна таємниця. 

Слід трохи розсунути листя папороті, і перед очима зʼявляється дещо справді прекрасне: над головою літають різнокольорові метелики, до ніг линуть ароматні квіти, плющі мʼяко охоплюють тебе і ведуть до захованої чарівної печери. А в тій добре захованій печері жили пʼять сестер-блукаючих вогників. Вони жили всі разом, і дуже одна одну любили, піклувалися одна про іншу, і допомагали в усьому. Печеру свою вони ховали, бо не хотіли, щоб люди її знайшли. 

Казки для читання - Про чарівні блукаючі вогники
Про чарівні блукаючі вогники

Вони дуже любили свою роботу і виконували її дуже старанно. Яка ж у блукаючих вогників робота, спитаєте ви? Вони вміли чаклувати і могли відрізнити гарних людей від поганих. Добрим людям вони допомагали, а поганих – заводили у гущавину і лишали їх там бродити, щоб вони більше не могли нікому зашкодити.  

Одного разу повз печеру проходив один молодий чоловік на імʼя Яків. Він був дуже нещасним і злим, тому ламав і руйнував все на своєму шляху. Він буцав гриби, ламав гілля молодих дерев, кидався камінням в білок і навіть виплюнув жуйку. Коли блукаючі вогники це побачили, то зрозуміли, що їм час до роботи. 

Вони зачарували вітер, щоб той почав дути, і дерева зарухались, а вони почали танцювати довкола Якова. Повільно і впевнено вони заводили його все далі і далі до лісу. Вони плутали його, щоб він заблукав і вони могли б його наказати, що він так жахливо поводився з лісом. Але в одної з сестер була надзвичайна здатність, яку не мали інші сестри: вона могла бачити найглибші куточки душі, могла побачити найменші зернини доброти в душі людини. І таку зернину вона побачила в душі Якова. Вона розуміла, що він поводився жахливо, але її здібність підказувала, що він може виправитися. 

Яків починав боятися: він знав, чому блукаючі вогники плутають його, і хвилювався, що не зможе вибратися з лісу. З останніх сил і від усього серця, він почав благати блукаючі вогники: «Будь ласка, пощадіть, я більше так не буду робити! Я не погана людина! Мені дуже шкода, і я все виправлю! До кінця цього дня я зберу все сміття у лісі і полагоджу все, що зможу». Він крутився у колі, яке сформували довкола нього вогники, благав про пробачення, і поглянув на ту, в якої було найбільше магічних сил. Вона глянула йому прямо в очі і сказала: «Яків, дивися мені прямо в очі і не відводь погляд, я хочу побачити, що твої слова йдуть від самого серця і перевірити, що ти не обманюєш». І тоді вона глянула йому в душу і повірила. 

Вона сказала своїм сестрам, що вони дають йому другий шанс, а Яків пообіцяв, що буде приходити до лісу щодня і буде допомагати лісовим тваринам і рослинам. Він виконав свою обіцянку і був щасливим, що блукаючі вогники побачили в ньому добро і дали йому шанс виправитися.

4.5/5 - (64 votes)

2 коментарі

Залишити коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *