Ходімо з нами навшпиньки, щоб ліс не злякався, і виберіть на добраніч одну з казок про ліс. У ній не бракує лісових звірят, розумних лисиць і добрих мисливців. У наших лісових казках ви насолодитеся шишками, грибами та ставками. З якої казки з лісу ви сьогодні почнете?
У чорному лісі далеко між скелями жив розбійник. Він мав довгу заплетену бороду, на голові розірваний капелюх, а під ним стирчало кошлате чорне волосся. Він жив біля найвищих скель у прихованій печері. Він не був злим, просто нічого іншого, крім грабунку, не знав.
Читати далі →
Аленка була дівчинка приблизно твого віку. Вона мала світле волосся з чудовими кучериками, шоколадно-карі очі і завжди усмішку на обличчі. Вона була мила і добра дівчинка. Жила вона неподалік лісу і проводила в ньому багато часу. Дуже любила спостерігати за тваринами або просто гуляти і слухати спів пташок. Але сьогодні вона не гуляла в ньому одна.
Читати далі →
Маша та ведмідь вирушили до лісу, щоб послухати, як чудово співають пташки. Ведмідь хотів навчити Машу, як розпізнавати пташок за їхнім співом. Вони сіли на камінь, прогрітий сонечком, та слухали.
Читати далі →Одного дня пані Зайчиха попросила Машу та ведмедя, чи не могли б вони приглянути за двома маленькими бешкетниками – маленькими зайчиками, які спокійно спали в колясці. Маша та ведмідь погодилися. Це буде легко, адже вони сплять. А до того часу, як вони прокинуться, їхня мама повернеться з покупок.
Читати далі →Того дня в Маші було свято. Вона отримала від мами чудову каблучку з кольоровим камінцем. Вона дуже їй сподобалася, і вона одразу пішла показати її ведмедеві.
“Привіт ведмедю, подивись,” показувала Маша свою нову прикрасу, яка на сонці гарно блищала.
Читати далі →Була тепла осінь, сонечко світило, і Маша з ведмедем пішли грати в ліс.
Влаштуємо”змагання,” запропонувала Маша. “Хто першим добіжить до того великого пенька, той виграв.”
Читати далі →Була колись одна дівчинка, яку звали Маша. Вона жила на околиці лісу в єдиному будинку далеко, далеко. Тому їй було сумно, що там не має друзів. Проте вона все одно вміла радіти,тому що мала біля себе, навіть звірятам на подвір’ї.
Читати далі →У найглибшому лісі, повному моху, дерев і папороті, жив маленький домовичок. Він був маленький як грибочок, носив зелену гостроверху шапочку, а обличчя в нього було завжди червоне. Він був дуже добрий і завжди усміхався. Усі звірятка його любили. А тому що він завжди був веселий і радів усьому, усі його називали Радованко.
Читати далі →Одного разу жила дівчинка, яку всі називали Червоною Шапочкою, через червону шапочку з бархату, яку вона завжди носила. Вона жила щасливо зі своєю мамою та татом, які її дуже любили, інші також, бо вона була мила і слухняна. У Шапочки була ще одна кохана бабуся, яка жила на краю лісу.
Читати далі →У давні часи бідність володіла усім світом. Навіть у маленькій хатині біля лісу жив батько зі своїми дітьми, Павлом і Мар’янкою. Разом із ними там жила друга дружина батька, мачуха, яка не дуже любила дітей. Вона постійно на них лаяла, кажучи, що вона сама має мало, і що немає сенсу годувати ще двох голодних дітей.
Читати далі →Далеко в густому лісі стояла дерев’яна хата. Вона мала червоний дах, дерев’яні двері, розмальовані вікна з кольоровими фіранками і була вся у зелені. Вона виглядала абсолютно казково.
Читати далі →Коли в лісі темніє, а на небі з’являються місяць і зорі, настає ніч. Усі лісові тварини ховаються у свої нори та барлоги і засинають. Вони повинні відновити свої сили для наступного дня. Але є деякі тварини, які починають жити вночі. Вдень вони сплять. Коли наближаються сутінки, вони прокидаються. Вони відкривають свої маленькі оченята і починають нічне життя.
Читати далі →Серед дрімучого лісу стоїть невеличка купка хвої, дрібних гілок та бруду. І якщо придивитися, то здається, що вся ця купа рухається. Це мурашник. Навколо і на цьому пагорбі ви побачите крихітних, працьовитих мурах, які завжди кудись рухаються. Мурахи – як одна велика родина. Вони допомагають один одному, співпрацюють і все роблять разом. Але в цьому мурашнику так було не завжди.
Читати далі →Любі діти, ви, напевно, пам’ятаєте історію про допитливого хлопчика Дмитрика, який разом зі своїм вірним песиком Бруно пішов до лісу збирати трави та ягоди. Не дослухавшись до поради матері, Дмитрик вирушив вглиб лісу, де зустрів стареньку жінку, якій вирішив допомогти донести дрова до її хати. Але коли хлопчик зі своїм собакою прийшли до старої, вона отруїла Дмитрика, і він заснув глибоким сном. І сьогодні ви дізнаєтеся, що далі сталося і що з Дмитриком зробила Баба Яга.
Читати далі →Була колись одна хатинка. У тій дерев’яній хатинці на краю села жив маленький допитливий хлопчик на ім’я Дмитрик. Хлопчика цікавило все, однак найбільше він полюбляв ходити до лісу, де він міг спостерігати за красою природи. Щоразу, коли його мама вирушала на ринок, а батько йшов працювати в полі, вони доручали Дмитрику прибрати хату та назбирати в сусідньому лісі малини, ожини чи трав.
Читати далі →