Це був сьогодні день. Усі втомлені, найбільше мами і тата, але діти все одно хочуть почути казку. Що з цим робити? Це легко. У таких випадках допоможуть короткі казки, які швидко розгортаються, і все ж не втрачають нічого зі свого чарівництва. Якщо ви вже хочете лягти в ліжко, прочитайте коротку казку, поцілуйтеся на добраніч і гайда спати. На довгу казку буде час наступного разу.
Ті літні канікули для Марка та Ніни почалися наче справжня мрія! Їхній дядько Петро запросив всю родину в гості до Шотландії. Літак, гори, вересові поля і… легенда! Бо ж неподалік від будинку дядька було знамените озеро Лох-Несс, де, за переказами, мешкало таємниче чудовисько.
Читати далі →
В одній бідній хатині жила добра мати зі своїм сином. Життя їм не посміхалося, тож часто не було навіть тарілки теплої юшки. Одного дня в печі згоріло останнє полінце, і жінка попросила сина піти до лісу по дрівця. Хлопець не вагався і одразу вирушив у путь.
Читати далі →
Жила-була одна дівчинка на ім’я Ліза. Мама Лізи володіла квітковим магазином у місті, тому часто брала дочку з собою на роботу. Дівчинка завжди мала гарне ставлення до квітів і любила допомагати мамі на роботі. Вдома у них був чудовий сад, повний яскравих квітів, але її улюбленими квітами були польові квіти, які росли на лузі за містом.
Читати далі →
Жив у селі юнак на ім’я Михайло. Красивий, сильний, мудрий не по роках і мав руки, які вміли все. Любили його люди, а найбільше — дівчина Катря, дочка крамаря. Та крамарь, людина пихата та зла, тільки скривився, дізнавшись про їхнє кохання.
Читати далі →Була зима, скрізь сніг і мороз. Бублик із Зубомилою ліпили сніговика в саду.
— Бублику, ти ж бо труба, — пробурмотіла Зубомила, коли побачила, куди він поставив свого сніговика. — Так татко, мабуть, на роботу не поїде.
Читати далі →Де було — там було, а може, й не було, жило-було чудове Дзеркало. Не з тих, що показують лише сукню або зачіску. Це було Дзеркало Істини. Воно показувало не лице, а душу.
Читати далі →Жила-була одна мавпочка на ім’я Віва. Ця мавпочка, однак, мала незвичайний колір. Вона не була повністю коричневою, як інші її подружки мавпочки, а мала рожеву шерсть з коричневими плямами. Інші мавпи часто сміялися з неї, що вона виглядає як жирафа, а не як справжня мавпа.
Читати далі →У Лісовій школі всі знали Зайченя-Боягуза. Колись він був просто Зайченям, але потім почав боятися всього на світі: шелесту листя (раптом це Вовк?), блискавки, навіть власної тіні. Лисичка перша жартома назвала його Боягузом, і це прізвисько прилипло назавжди.
Читати далі →Андрій приніс додому табель. Сказати, що він радів, було б неправдою. Там переважно ховалися суворі “задовільно”, і лише одне сміливе “відмінно” — з фізкультури. Мама глибоко зітхнула, батько похитав головою, а бабуся додала: «Хлопці зазвичай фізкультуру обожнюють…»
Читати далі →У чудовому замку, оточеному рожевими садами та віковими розлогими деревами, жив мудрий король Богуслав зі своєю єдиною донькою, принцесою Квітушкою. Це була дівчина з лагідним серцем і очима такими ясними, що нагадували ранкове небо.
Читати далі →Літо повільно закінчувалося, але батьки Адама та Андрія вирішили, що перед школою вони ще раз візьмуть дітей на подорож. І так вся родина вирушила на екскурсію до найближчого зоопарку. Хлопці були в захваті, коли після короткої поїздки автомобілем зі своїми батьками вони увійшли в ворота зоопарку.
Читати далі →В останні дні навчального року школа перетворюється на справжній мурашник. Учні та вчителі носяться коридорами, намагаючись все встигнути до того, як урочисто продзвенить Останній дзвінок. Здаються підручники, вимиваються до блиску парти, йде прибирання у класах. Повітря гуде від сміху, шепоту та радісних планів на літо.
Читати далі →Чи знаєте ви ті старі казки, де сміливий Левко або Івасик вирушає у світ, щоб перемогти змія та врятувати принцесу? Саме такі казки завжди розповідала своїм онукам бабуся. Всі слухали, затамувавши подих, лише одна дівчинка насуплювала брови. Це була найменша онука — Гануся.
Читати далі →У дитячій кімнаті хлопчика Міші, крім книжок, іграшок чи плюшевих ведмедиків, ми б знайшли різні фігурки супергероїв. Вони лежали на поличці і усміхалися на всю кімнату.
Читати далі →За мотивами італійської народної казки
В одному будиночку жили три бабусі. Одній було шістдесят сім років, другій — сімдесят п’ять, а третій — дев’яносто чотири. У їхньому домі був маленький балкончик, звідки всі троє любили спостерігати, як люди ходять вулицею і що відбувається в місті.
Читати далі →