Вже набридли принцеси та великі богатирі? У цих казках головними героями є діти. Можливо, саме в казці про дітей ваша дитина впізнає себе або винесе для себе урок. А якщо вам бракує казки про вашу дитину, спробуйте нам написати. Казки про дитину на замовлення ми теж вміємо розповідати.
Історія, яку я зараз розповім, сталася дуже давно. Вона про маленьку дівчинку, яка відкрила для себе, що дружба – одна з найважливіших речей у світі. І що друзів можна знайти там, де найменше очікуєш.
Читати далі →
У зеленій долині стояла невелика будівля. Це був будиночок з білими вікнами і балконом, повним квітів. Там жила Молі. Вона була гарною дівчинкою, але дуже лінивою. Її кучеряве волосся завжди було заплутане, бо вона лінувалася його розчісувати.
Читати далі →
За кількома селами та кількома річками був густий ліс. У ньому росли хвойні та листяні дерева. Посеред цього лісу була годівниця, а неподалік від неї – жердина. Це своєрідний невеликий спостережний пункт, куди мисливець виходить, щоб спостерігати за тваринами і стежити за тим, що відбувається в лісі.
Читати далі →
Біля великого озера в повній самоті стояв гарний котедж. Він відрізнявся від інших. Кожна стіна в ньому була пофарбована у зовсім незвичний колір. На дверях були намальовані різнокольорові квіти, на вікнах – сонечка, на стінах – коники, а на даху – квітучі дерева. Всі картини виглядали як живі. Весь будинок був схожий на казку. Але хто ж жив у такому гарному будинку? Там жила художниця Любочка.
Читати далі →Далеко за містом, там, де не було ні будинків, ні будівель, була криниця. Вона була дуже глибока. Вода в ній була надзвичайно чистою. На краю криниці висіло відро. Його можна було опустити вниз, і кожен, хто хотів, міг набрати води і напитися. Але це була не звичайна вода. І криниця не була звичайною. Це була криниця бажань і відповідей.
Читати далі →Посеред зеленої галявини стояло дерево. Його було видно далеко і високо, бо воно було дуже велике. Його величезний стовбур не могли би обійняти навіть 10 дорослих людей. Щороку воно гарно цвіло, а його крона була такою великою, що не було видно кінця з землі. Але це було незвичайне дерево. У його багатій кроні жило кілька ельфів.
Читати далі →Після зими приходить весна. Трава починає зеленіти. На луках починають проростати різнокольорові квіти. Тварини починають прокидатися від зимової сплячки. Зграї птахів повертаються в теплі краї.
Читати далі →Шкільний автобус їздить по гарному селу. Він барвистий, і ним керує веселий водій. Коли він їде, здається, що він весь трясеться. Це тому, що він перевозить дітей з усього села. Вони балакають, сміються і не можуть всидіти на місці, але водієві це не заважає.
Читати далі →Настала зима, і біле покривало снігу затягнуло весь пейзаж, укрило дерева, а температура впала нижче нуля на термометрах, то на вікнах можна було побачити мереживо морозу. Така собі звичайна зима. Усі діти у селі зібралися на схилі, щоб перевірити свої сани і бобслеї, і саме туди прямував Борис.
Читати далі →Коли закінчується осінь, починається зима: на вулиці холоднішає, зранку машини вкриті памороззю, а дороги стають слизькими. Кожна дитина чекає з нетерпінням першого снігу, але вони не знають, що одного дня може трапитися дещо чарівне з першою сніжинкою.
Читати далі →Далеко звідси у дрімучому лісі жила зграя вовків. Вони доглядали одне одного, допомагали і завжди трималися разом. В них були власні закони і правила вовків, яким всі слідували.
Читати далі →За сімома горами і сімома долинами стояло гарне село. Всі будинки в ньому були побудовані по колу, а прямо посередині був великий ставок. Щороку, коли наставала зима, ставок замерзав, і всі, хто жив у тому селі, йшли на нього кататися на ковзанах. Всі йшли туди. Малі і старші, молоді і старі, дівчата і хлопці.
Читати далі →За кількома пагорбами і долинами стояло маленьке село. На краю села, біля лісу, стояв маленький будиночок. Там жила Вікі зі своїми батьками. Вона була маленькою дівчинкою, сповненою енергії. Вона любила спорт, і її улюбленою справою був біг.
Читати далі →Настала ніч. На небі засяяв місяць, довкола нього заблищали зірочки, а у віконцях вже було темно. Кожен у місті вже спав, бо вже була дуже глибока ніч. Не дивлячись на це, тихе шарудіння можна було почути з-під ліжка у кімнаті одного хлопчика, Вінса.
Читати далі →Протягом вересня, жовтня і листопада, володарює осінь. Листя міняє колір, вітер здуває наші капелюхи, а дощ іде все частіше. Все більше каштанів опиняються на землі, де їх знаходять діти і забирають додому. Це тому, що каштани найкраще підходять для виготовлення різноманітних фігурок, наприклад тваринок. Та чи чули ви колись про щасливі каштани?
Читати далі →