Десь далеко звідси є сафарі, в якому живуть слони, жирафи, антилопи, зебри й інші тварини. Всі вони жили у мирі та злагоді, у мальовничих просторах. Королем в них був Лев, бо був найсильнішим з них усіх. Але він ще був мудрим, винахідливим та справедливим.
Одного дня, до Лева прийшла Зебра, і почала жалітися: «Так більше не може продовжуватися, нам не вистачає місця! Скажіть тим дурним антилопам, бо вони поводяться так, ніби все це місце належить їм».
Як раз тоді прийшла Антилопа, і сама мовила: «Це брехня, бо це ви, зебри, не лишаєте нам зовсім місця. Ви тільки про себе й думаєте!»
Лев вислухав їх обох, задумався на хвилинку. А тоді запитав: «Ви ж були друзями? Що сталося, що ви більше посварилися? Тут достатньо місця і трави для обох ваших видів».
Зебра дуже засмутилася, і наважилася заперечити Левові: «То де ж нам випасатися? Тут немає трави».
Тоді Лев озирнувся і побачив, що відбувалося. Трави дійсно не вистачало ні зебрам, ні антилопам, і тому вони обоє були такі злі: вони просто були голодні. Через свою мудрість, Лев не сердився на тварин, а зрозумів їх, і пообіцяв цю проблему вирішити.
Він попросив свого друга Орла злетіти високо і подивитися, де є достатньо трави для обох стад – і для антилоп, і для зебр. Орел здійнявся високо, і облетів все сафарі, і нарешті знайшов долину, де було достатньо соковитої трави. Але це було дуже далеко, тому він повернувся і розповів все Левові.
Лев був сильним, і розумів, що він сам впорається з дорогою до долини, але антилопи і зебри були слабкіші, і для них це було б складніше. Це було дуже далеко.
Довго він думав, а потім скликав обидва стада, і антилоп і зебр, і сказав їм про своє рішення: «Дорогі тварини, мені дуже шкода, що вам тут недостатньо трави, і я розумію, що через голод ви такі злі. Мій друг Орел знайшов місце, де ви зможете випасатися разом, там достатньо трави, лише це далеко звідси. Не хвилюйтеся, я піду з вами і допоможу в дорозі». Саме так він і зробив.
Декілька днів зебри і антилопи йшли через усе сафарі. Але Лев дотримався свого слова: він захищав їх на шляху, направляв, чекав на слабших членів стада, і навіть ніс дітей на своїй спині. Коли вони дійшли до долини, то були у захваті. Тоді Антилопа і Зебра підійшли до Лева і щиро йому подякували.
Одного вечора, коли Зебра відпочивала на траві, то запитала у Лева: «Чому ти привів нас сюди? Ти не мав цього робити, ти ж не їж траву. А ще ти захищав нас, і допомагав нам в дорозі».
«Бачиш-но, моя дорога Зебра, бути королем – це не тільки бути найсильнішим, і хвалитися цим перед усіма. Хороший король має також приймати правильні рішення і памʼятати при цьому про своїх підданих, щоб вони його любили. А я хочу бути хорошим королем,» відповів їй Лев. «Ти дуже хороший король», відповіла йому Зебра, і заснула міцним сном.
