Розбійники наводять жах і страх, але в наших казках їх перехитрять – і звірята, і люди. Тож зовсім не бійтеся, що під казку про розбійників не заснете. Адже ми добре знаємо, що жадібність і крадіжка повинні бути заслужено покарані.
Посеред глибокого лісу було дивне житло. Воно було побудоване на верхівці дерева, тому його мало хто бачив. У ньому жив розбійник Карл. Він був добрим. Він здебільшого лише стежив за перехожими і грабував лише тих, хто мав надлишок грошей, не хотів ділитися і егоїстично ховав їх для себе.
Читати далі →
В одному селі на березі річки стояв млин, де з важкою працею мірошнику багато років допомагав розумний ослик. Але з часом ослик старів і щороку робив трохи менше роботи. Зрештою мірошник сказав собі, що старий осел йому вже ні до чого, і замість подяки за багаторічну допомогу вигнав ослика зі словами: «Забирайся звідси, ти дармоїде, все одно вже мені не потрібен.» Сумний ослик зі сльозами на очах пішов і на мить не знав, що взагалі робити. Але потім він сказав собі, що не буде вічно страждати через грубого мірошника. Можливо, він вже не може виконувати стільки роботи, але його дзвінкий голос все ще залишився!
Читати далі →
У чорному лісі далеко між скелями жив розбійник. Він мав довгу заплетену бороду, на голові розірваний капелюх, а під ним стирчало кошлате чорне волосся. Він жив біля найвищих скель у прихованій печері. Він не був злим, просто нічого іншого, крім грабунку, не знав.
Читати далі →Ліс є домівкою для багатьох тваринок, дерев та грибочків. В ньому ростуть різні фрукти, як-от полуниця чи чорниця. Але я знаю про один ліс, в якому жили не тільки тварини. Усі того лісу боялися, і туди не ходили: він був темним і дрімучим, і пліткували, що той ліс був ще й проклятим.
Читати далі →