Осінь добігала свого кінця, і вже майже настала зима. Лісні тварини закінчували збирати запаси їжі, інші робили більш затишними свої нори, бо готувалися до сплячки.
В тому лісі ще жило оленятко Фелікс. Він народився декілька місяців назад, і з нетерпінням чекав на свою першу зиму. Йому, втім, сподобалася осінь, бо він грався у опалому листі і ганяв шишки. А яке кольорове листя було!
Коли Фелікс бігав лісом, граючись з листям, він ненавмисно зруйнував нору їжачка. Їжак дуже довго готувався до зими, але Фелікс не побачив його нору і розламав її. Тепер їжак сидів у листі, і плакав: «Що ж мені робити? Зима вже от-от настане, а в мене геть немає часу побудувати нову нору».
Коли Фелікс побачив засмученого їжака, то одразу запитав, в чому справа. Він навіть не помітив, що зруйнував його нору. Тоді їжак все пояснив Феліксу, і той був шокований. «Що ж я наробив? Я так загрався, що не помітив, що я щось зруйнував. Я все виправлю, не хвилюйся, їжачок», вирішив Фелікс і взявся до роботи.
Носом і копитцями він вирив нірку, заклав туди листя, хмиз і мох. Він розклав все так, щоб їжачкові було затишно і тепло. Тож дуже скоро він впорався. Їжачок подякував Феліксу і влаштувався у своїй новій нірці. Фелікс так зрадів, що він виправив свою помилку і врятував їжачка він холодної зими.
Коли Фелікс повернувся до своєї нірки того вечора, щось біле та маленьке почало сипати з неба. Тоді оленятко висунуло носа надвір, і це дещо біле було дуже холодним. Він тоді забіжав назад до нори, і загукав до матусі: «Мамо, що це? Воно таке холодне!» «Це сніг, синочок. Осінь вже закінчилася, а значить, починається зима».
«Але я не хочу зиму! Мені так подобається осінь, це кольорове листя і те, що пахне грибами», відповів Фелікс. Матуся посміхнулася до свого оленяти і тоді мовила: «Це – цикл життя, Фелікс. Зима іде за осінню, а за нею буде весна. Природі краще знати, як то має бути. Але тобі не слід засмучуватися, бо кінець чогось одного означає початок іншого. І знаєш, це чудово. А тепер, нумо спати, бо тобі потрібні будуть сили для зими. Надобраніч!» Фелікс позіхнув і заснув, і спав солодко всю ніч. Більше він не боявся зими. Він чекав з нетерпінням дізнатися про те, що вона йому готує.
