У відокремленому місці за густим лісом стояв фермерський будинок. Навколо нього були великі поля. На них вирощували картоплю та кукурудзу. На цій фермі жило кілька тварин. У хліві були вівці, біля сараю чатував великий пес, у стайні – коні, а по подвір’ю бігали кури та качки. Про все це дбав старий і мудрий фермер. Він був уже дідусем, але все ще мав багато роботи. На кожне свято до нього приїжджав онук Павлик. Він допомагав дідусеві доглядати за тваринами та всім господарством. На фермі у нього було багато пригод. Але одна з них була найбільш захоплюючою з усіх.
Це сталося влітку. Сонце світило щодня. Павлик проводив усі свої канікули на фермі свого дідуся. Щоранку він ходив до курника за новими яйцями. Вони з дідусем готували їх на сніданок. Але одного разу, коли він пішов за яйцями, він нічого не знайшов. Це було дивно, адже кури були здорові і давали йому яйця щодня. Він обшукав весь курник, але нічого не знайшов. Тоді він вийшов на вулицю, і миска собаки теж була порожня, і він виглядав голодним. Щось відбувалося. Щось дивне.
Він одразу ж розповів про все дідусеві: “Дідусю, у курнику немає яєць, а миска собаки порожня, але він не їсть. Він голодний. Там був злодій”. Дідусь розмірковував вголос: “Це був не просто злодій. Це, мабуть, був якийсь звір. І ми повинні з’ясувати, що це за звір”.
І вони взялися до роботи. Вони розставили безпечні пастки. Такі, в які тварина потрапляла, але не завдавала собі шкоди. Вони навіть чергували ввечері. Вони вели мовчазне спостереження. Спостерігали, щоб побачити, що рухається. Але з наближенням ночі вони втомлювалися і засинали на варті. Вранці, як тільки прокинулися, пішли перевіряти пастки. У першій нічого не було, і в другій теж. Але третя була зачинена. Повільно вони підійшли до неї. Обережно зазирнули в неї. З кутка пастки вискочив єнот. Він нервував. Він стрибав по клітці, намагаючись вибратися. Він був наляканий. Павлик не міг повірити своїм очам. Він ніколи раніше не бачив єнота так близько.
“Дідусю, дивись, це наш злодій. У нього брудний рот і лапи в яйцях та собачому кормі”. посміхнувся Павлик. Поки Павлик не зводив очей з тварини-злодія, дідусь одразу зрозумів, що робити. Він зателефонував на рятувальну станцію і описав їм, кого спіймали. З’ясувалося, що єнот втік із сусіднього зоопарку. За мить за ним приїхали доглядачі і повернули його додому в цілості й схоронності.
Потім Павлик розповідав усім своїм друзям у школі, як вони з дідусем знайшли злодія, а потім врятували його. І він не міг дочекатися, коли знову проведе канікули з улюбленим дідусем.
