Вже набридли принцеси та великі богатирі? У цих казках головними героями є діти. Можливо, саме в казці про дітей ваша дитина впізнає себе або винесе для себе урок. А якщо вам бракує казки про вашу дитину, спробуйте нам написати. Казки про дитину на замовлення ми теж вміємо розповідати.
Літні канікули для хлопця з села на ім’я Кирило — це був святий час. Це означало ранкову рибалку на озері, перегони на велосипеді по польових дорогах, будівництво хатини на дереві та допомогу батькові у саду. Він уже склав план на всі дев’яносто днів свободи. Але плани мають звичку змінюватися.
Читати далі →
Восьмирічна Ганнуся разом із родиною відпочивала в Хорватії. Дні були чарівні: купання, сонце, смачне морозиво та… полювання. Але полювала Ганнуся не на рибу, а на справжні скарби — різнобарвні мушлі та гладенькі камінчики. Її колекція росла з кожним днем.
Читати далі →
Канікули у Шотландії набували для Марка та Ніни нового, дивовижного сенсу. Адже тепер вони не просто туристи — вони стали особистими вчителями… Лох-Несського чудовиська! Їхня нова подруга Ванесса, мудра та кумедна, захопилася українською мовою не на жарт.
Читати далі →
Ті літні канікули для Марка та Ніни почалися наче справжня мрія! Їхній дядько Петро запросив всю родину в гості до Шотландії. Літак, гори, вересові поля і… легенда! Бо ж неподалік від будинку дядька було знамените озеро Лох-Несс, де, за переказами, мешкало таємниче чудовисько.
Читати далі →Жила-була одна дівчинка на ім’я Ліза. Мама Лізи володіла квітковим магазином у місті, тому часто брала дочку з собою на роботу. Дівчинка завжди мала гарне ставлення до квітів і любила допомагати мамі на роботі. Вдома у них був чудовий сад, повний яскравих квітів, але її улюбленими квітами були польові квіти, які росли на лузі за містом.
Читати далі →Андрій приніс додому табель. Сказати, що він радів, було б неправдою. Там переважно ховалися суворі “задовільно”, і лише одне сміливе “відмінно” — з фізкультури. Мама глибоко зітхнула, батько похитав головою, а бабуся додала: «Хлопці зазвичай фізкультуру обожнюють…»
Читати далі →Літо повільно закінчувалося, але батьки Адама та Андрія вирішили, що перед школою вони ще раз візьмуть дітей на подорож. І так вся родина вирушила на екскурсію до найближчого зоопарку. Хлопці були в захваті, коли після короткої поїздки автомобілем зі своїми батьками вони увійшли в ворота зоопарку.
Читати далі →В останні дні навчального року школа перетворюється на справжній мурашник. Учні та вчителі носяться коридорами, намагаючись все встигнути до того, як урочисто продзвенить Останній дзвінок. Здаються підручники, вимиваються до блиску парти, йде прибирання у класах. Повітря гуде від сміху, шепоту та радісних планів на літо.
Читати далі →Чи знаєте ви ті старі казки, де сміливий Левко або Івасик вирушає у світ, щоб перемогти змія та врятувати принцесу? Саме такі казки завжди розповідала своїм онукам бабуся. Всі слухали, затамувавши подих, лише одна дівчинка насуплювала брови. Це була найменша онука — Гануся.
Читати далі →У дитячій кімнаті хлопчика Міші, крім книжок, іграшок чи плюшевих ведмедиків, ми б знайшли різні фігурки супергероїв. Вони лежали на поличці і усміхалися на всю кімнату.
Читати далі →Знаєте, у червні навчальний рік закінчують не тільки звичайні школярі. Його завершують і маленькі чортенята! Авжеж. Вони теж ходять до своєї дивної школи де вчаться бешкетувати, задиратися та загалом вести себе зухвало.
Читати далі →На ставку з’явився паперовий човник. Мушка його помітила й присіла на нього.
— Юху, тепер я капітанка і перепливу цей ставок! — забуркотіла вона.
Це почула Коничка, яка грілася на сонечку зовсім поруч, на березі.
Читати далі →В одному місті блукав маленький песик. Він був породи мопс — такий малий, пухкенький, з коротенькими лапками, кремезним тільцем, короткою мордочкою і великими круглими очима. У нього не було навіть імені, бо він нікому не належав. І ніхто його не хотів. Він блукав містом сам-один.
Читати далі →Жив-був один різьбяр. Звали його Дмитро, і він виготовляв ляльки. Він був самотній і дуже мріяв мати сина. Одного дня йому вдалося вирізати дуже гарного дерев’яного хлопчика. Він назвав ляльку Піноккіо.
Читати далі →Жила-була дівчинка на ім’я Стела. Вона мешкала з мамою й татом у гарній квартирі на околиці міста. Щоправда, квартира була не такою вже й гарною. Річ у тім, що Стела мала одну не надто приємну рису — вона зовсім не любила прибирати за собою. Ба більше, дівчинка була страшенно неохайною.
Читати далі →