Кожен вже заглибився в якусь байку про тварин. Тварини нам найкраще пояснюють, як поводитися один з одним і чого не робити. Ведмідь, заєць, лисиця, ворона, лелека – всі вони в звірячих байках промовляють до вашої душі.
Ліда була дівчинкою з світлим волоссям, і проводила майже весь час у лісі. Їй подобалося там читати, відпочивати і наповнювати годівнички для оленів різноманітними смаколиками. Їй просто подобалося, що вона може лежати прямо на моху, відчувати аромат грибів, і збирати різні ягоди. Але одного дня Ліда зустріла декого, кого раніше у лісі не бачила. Якщо чесно, вона навіть не знала, що хтось такий взагалі існує.
Читати далі →
Далеко у лісі, у великій норі жила родина борсуків: батько борсук, мати борсучиха, і їх двоє непосидючих сина, яких звали Монті та Крекер. Вони обоє були гарними синами, і допомагали своїм батькам з усім.
У тридесятому королівстві біля одного озера самотньо стояла маленька деревʼяна хата. Вона була доволі старенькою: дах її був вже благим, великі вікна скрипіли. І жили в тій хатині бабуся, дідусь і їх онук.
Читати далі →
Посеред старезного лісу стояв величезний дуб, і стояв він там з давніх давен, і через те був найширшим деревом у лісі. В нього була прекрасна крона, а про його листя знали в усьому світі. Стовбур його був таким широким, що навіть десятеро дорослих не могли б його охопити.
Читати далі →Хлопчик Тоша жив біля лісу. В нього було кучеряве каштанове волосся, яке торчало у всі боки. Руки його завжди були брудні, одяг порваний, а посмішка дуже рідко осяювала його обличчя. Інакше кажучи, він був маленьким похмурим буркотуном: майже нічого не могло його порадувати, і він ламав і псував все що тільки міг.
Читати далі →Далеко у високих горах, де був тільки сніг і не було людей, жила зграя вовків. Вони жили в печері. Вона захищала їх від вітру та холоду, який був навколо. Їм було нелегко в горах, але це було для них краще, ніж жити поруч з людьми. Як хороша зграя, вони все робили разом.
Читати далі →