Жила-була під кораловим рифом маленька рибка зі своєю родиною. Маленьку золоту рибку звали Світланка. Одного дня Світланка зібралася в далеку подорож, тому що хотіла знайти кришталево чисте море, повне дельфінів.
Вона завжди захоплювалася дельфінами. Тож Світланка попрощалася зі своєю родиною та вирушила в дорогу. Вона пливла і пливла, по дорозі зустрічаючи багато рибок, восьминогів і незнайомих їй істот, але не всі тварини були їй довподоби. Однак вона була маленькою та спритною, і завжди якось ухилялася від небезпеки, яка чекали на неї у невідомих водах. Коли Світланка пливла темним морем, яке вона не знала і яке було не таким чудовим, як її дім, вона почала боятися, що ніколи не дістанеться долини дельфінів. Однак у неї було відчуття, що долина уже близько. Вона відчувала це своїми плавниками!
Раптом її маленький золотий плавник потрапив до великої сітки. Вона щосили намагалася вибратися, але не зуміла. На поверхні хтось ловив рибу. «Допоможіть, допоможіть!» — кричала Світланка, намагаючись вибратися з сітки. Вона не знала, що відбувається, вона тільки бачила над собою щось велике: це був корабель.
Раптом поруч з нею з’явилася маленька черепашка, яка сміливо перегризла сітку і визволила Світланку. «Давай, нам треба швидко тікати», — сказала їй черепашка. «Привіт, я Юля!» — посміхнулася їй маленька зелена черепашка, коли вони разом відпливли від небезпечного місця. «Дякую, що врятувала мене. Я не знаю, що б було, якщо б я залишилася там без тебе», — сумно сказала їй Світланка.
Потім маленька Світланка розповіла Юлі про свій план дістатися кришталево чистого моря з дельфінами. Вона хотіла навчитися плавати, як вони. Юля вирішила скласти компанію своїй новій подрузі Світланці на її шляху. Тепер у Світланки була нова подруга, яка не тільки врятувала її, але й вирішила подорожувати разом з нею до дельфінів. Але чи дісталися дві сміливі подруги долини дельфінів? Що ще чекало на Світланку та Юлю в морі? Любі діти, про це ми дізнаємося у наступній частині.
