Була колись одна дівчинка, яку звали Маша. Вона жила на околиці лісу в єдиному будинку далеко, далеко. Тому їй було сумно, що там не має друзів. Проте вона все одно вміла радіти,тому що мала біля себе, навіть звірятам на подвір’ї.
Одного ранку Машенька вирушила в ліс по гриби. Грибів було небагато, тому вона довго ходила туди-сюди. Ліс був завжди однаковий, дерева були схожими, аж сталося так, що Маша загубилася. Вона шукала дорогу додому весь день, але заблукала ще глибше в ліс. В її животі вже крутило від голоду, вона була вся втомлена, сонце готувалося йти спати. Машенка злякалася, що робити самій вночі у лісі.
Тут вона побачила маленьку хатинку.
Там точно хтось живе, подумала вона, і міг би мені порадити, яким шляхом дістатися додому. Або можливо, дозволить залишитися на ніч.
Дівчинка підбігла до дверей і постукала. Ніхто не відгукнувся. Вона постукала сильніше, але знову ніякої відповіді. Спробувала відкрити двері. Було незамкнено. Маша заглянула всередину.
“Привіт, тут хтось є?”запитала вона в сінях. Але ніхто їй не відповів. Хатинка була порожньою.
Маша увійшла всередину. На кухні стояв горщик, ложка, молоко, каша та цукор. Ніби хтось підготував все на вечерю, щоб її зварити, коли повернеться. Маша мала голод, тому вона зварила кашу. Трохи скоштувала, бо від голоду вже не мала сил.
Той, хто тут жив, все ще не повертався. Машенці почали закриватися очі, так що вона ледь не заснула, сидячи на стільці. Тому вирішила знайти якесь зручніше місце, де могла б трохи відпочити. Піднялася на верхній поверх, де в маленькій кімнаті стояло велике м’яке ліжко. Дівчинка швиденько лягла в нього і миттєво заснула.
Не прокинулася вона навіть тоді, коли повернувся власник будиночка. То був ведмідь, який саме повертався з риболовлі. Як тільки він увійшов, аромат каші залоскотав йому ніс. Він насупився і задумався.
Чи не варив я цю кашу перед тим, як пішов? А може вона сама зварилася тут поки мене не було?
Але оскільки він був голодний, каша прийшлася доречно і не було причин далі шукати, звідки вона взялася. Ведмідь вилизав весь горщик до останньої краплі, йому це дуже смакувало. З повним животом йому захотілося спати. Тому він пішов до спальні і там завмер як соляний стовп.
Хтось спить у моєму ліжку! Така гарна дівчинка, вона напевно зварила мені кашу. Тож вона напевно добра.
І одразу подумав, що має їй подякувати. Він вже хотів доторкнутися до їй руки, щоб її розбудити, коли раптом щось зрозумів.
Та якщо вона прокинеться і побачить великого ведмедя, напевно злякається. Мушу щось зробити, щоб не виглядати так страшно.
Ведмідь почав ритися у скрині. Витяг звідти одяг та почав одягатися. Спочатку взяв спідницю, потім блузу, через плечі накинув хустку, а на голову надів ковпак. На очі надів окуляри та подивився на себе в дзеркало.
От бач. Тепер виглядаю як бабуся. Так я точно не налякаю цю дівчинку.
Переодягнувшись він погладив дівчинку по руці. Машенька повільно відкрила очі. Раптом вигукнула, різко сіла і посунулася на інший кінець ліжка. Бідолашна налякалася.
Ведмідь розводив лапами, щоб показати, що не зробить їй нічого поганого.
„Не їж мене, будь ласка,“ прошепотіла дівчинка.
Ведмідь понурив голову і опустив лапи.
„Ти напевно вовк! Переодягнувся за бабусю та тепер з’їси мене, як Червону Шапочку.“
Ведмідь ударив себе долонею по чолу. Потім змахнув головою та повільно знімав одяг.
„Ти ведмідь?“ здивувалася дівчинка.
Ведмідь почав кивати головою. Він усміхався від вуха до вуха, так що дівчинка трохи перестала боятися. Після цього лапами показав на приготовлену їжу, та вдячно заплескав
“Тобі сподобалася каша? Вибач, я трохи скуштувала. Я була дуже голодна.”
Ведмідь тільки махнув лапою. Потім пальцями намагався Маші показати тупотіння.
“Так, ведмедю, я прийшла. Я загубилася в лісі. І мені страшно шукати дорогу у темряві.”
Ведмідь показав на ліжко, що дівчинка може знову лягти та спати.
“Дякую, ведмедику. Ти можеш спати зі мною. Ліжко достатньо велике для нас обох,” запропонувала дівчинка.
Ведмідь зробив легкий уклін як подяку.
“Я Маша. Будемо друзями?”
Ведмідь радісно кивнув головою. Нарешті він матиме друга, який допоможе дбати про ліс і не буде тут так самотньо. А Маша? Вона думала про те саме. Вона уявляла як насолоджуватиметься багатьма веселими моментами з ведмедем.
