Вперед до казки про чари. У Казкоземлі чаклують усі й усе. У нас є чари пані Зими чи пана Осені, гноми викликають усмішку на ваших обличчях щомиті, і не бракує навіть чарів кохання. Чи зачарував вас світ чарівних казок? Ми вже чекаємо на вас у ньому.
Дітлахи, ви, напевно, пам’ятаєте історію про злу королеву, відьму Ірину, яка зачарувала свою прекрасну доньку, принцесу Юлію. Зла відьма перетворила її на голубку, і принцеса втратила чарівну силу. Принцеса Юлія роками чекала на звільнення. Коли в королівстві неподалік принц Олег почув про це, він вирішив врятувати чарівну Юлію.
Читати далі →
Напевно, ви пам’ятаєте історію про кучеряву дівчинку Риту, яка не хотіла чистити зуби. Чи переконала Риту чарівна фея, яка одного вечора завітала до її кімнатки? Скоро дізнаєтеся!
Читати далі →
Колись давно у великому замку жила зла королева, відьма Ірина. Королева Ірина володіла різноманітними магічними заклиннаннями, тому вона й панувала в замку. Її магії всі боялися. Всі боялися, що Ірина може їх перетворити на що завгодно, і тому слухняно підкорилися їй. Магічна сила королеви перемогла вже не одне військо, тому ніхто не смів з нею боротися. Її чари були дуже потужними.
Читати далі →За горами й долинами жила веселкова фея Софія. Однак прекрасна Софія не була звичайною феєю, вона використовувала свої чари, щоб створювати чудові веселки по всьому світу. Матінка-природа довірила це дуже важливе завдання Софії. Наша веселкова фея Софія була дуже спритною: літаючи на своїх маленькими блискучих крилах, вона запалювала прекрасні веселки. А ви знаєте, любі діти, що веселки народжуються саме тоді, коли дощові краплини падають з важких хмар, а над ними визирає сонечко.
Читати далі →Жила-була кучерява дівчинка на ім’я Рита. Маленька Рита жила з батьками на фермі, де було багато усіляких тварин. Вона любила доглядати поросят і корів, але найбільше любила Гарнюню, свого собаку. Рита була слухняною дівчинкою і завжди допомагала батькам по господарству. Не любила вона тільки одне: чистити зуби.
Читати далі →Коли вранці сходить сонце і освітлює всю землю, в небі з’являється щось дивне. У небі пливе маленька тучка, пухнаста, як хмаринка, і схожа на цукрову вату. Інші хмаринки білі або блакитні, а ця – рожевого кольору. Це тому, що вона чарівна. На ній сидять двоє казкових людей. Це феї. Одна з них називається Добромірка, а інша – Добровідка.
Читати далі →У кінці містечка стояв високий багатоквартирний будинок. Він мав кілька поверхів. Але на останньому, восьмому, поверсі було щось особливе. Вікна на цьому поверсі були прикрашені красивими кольоровими фіранками. Вони виблискували на всі боки від кожного проблиску сонячного світла. Іноді здавалося, що в цих вікнах з’являються блискавки і дивні кольори, що світяться. Хто там жив? Там жила дівчинка на ім’я Поліна. Але вона була не просто дівчинка. Вона була гарною і доброю відьмою.
Читати далі →Далеко за нашим селом був маленький аеродром. Там стояло два літаки. Один був синій, а другий – зелений. Всі, хто їх знав, завжди називали їх Синій і Зелений. Це були маленькі літаки. Вдень люди могли літати на них, якщо хотіли мальовничого польоту. Вони сідали на них, і літаки несли їх від села до села, від міста до міста, по небу. Це було красиво. Але вночі літаки жили іншим життям.
Читати далі →Далеко-далеко було казкове село. Діти, які жили в цьому селі, ходили до чарівної школи. У неї були білі стіни, а зверху – червоний дах. Коли світило сонце, промені потрапляли до класів через коричневі дерев’яні вікна, і хоча вона була схожа на будь-яку іншу школу, діти любили ходити туди. Вони знали, що робило її чарівною.
Читати далі →Посеред зеленої галявини стояло дерево. Його було видно далеко і високо, бо воно було дуже велике. Його величезний стовбур не могли би обійняти навіть 10 дорослих людей. Щороку воно гарно цвіло, а його крона була такою великою, що не було видно кінця з землі. Але це було незвичайне дерево. У його багатій кроні жило кілька ельфів.
Читати далі →Ельф на ім’я Стриб-Скок був маленьким чоловічком з кучерявим волоссям і широкою посмішкою. Він носив зелене пальто, червоні штани і зелений капелюх. Він подорожував світом, пристрибував і співав – або хоча б тихенько мурмотів якусь мелодію під ніс.
Читати далі →Все місто вже заснуло, окрім однієї квартири, у вікні якої горіло слабке світло. То була кімната на горищі – там, під ковдрою, ховався хлопчик на імʼя Карлтон. Він світив ліхтариком на книгу і читав. І хоча він мав уже давно спати, він так любив читати книжки, що не міг відірватися.
Читати далі →Посеред одного дрімучого лісу було невеличке озеро, з якого виступала брила, вся поросла папоротям. За ним ховалася величезна таємниця.
Читати далі →Глибоко під землею жили кілька маленьких чортиків. Вони жили в темній печері. Посередині у них було велике вогнище. Навколо нього вони спали, укрившись хутром. Їм подобалося тепло. Їх було декілька. Але один чорт вирізнявся. Він був не такий, як усі.
Читати далі →Коли на календарі з’явився грудень, настала зима. Стрілка термометра опускалася все нижче, а на вікні утворилася паморозь. Всі діти з нетерпінням чекали на перший сніг. Їм не терпілося пограти в сніжки, зліпити сніговика та спуститися з гірки на санчатах. Навіть Томмі ставало нетерпляче. Він був маленьким хлопчиком, у якого вже почалися зимові канікули.
Читати далі →