Був собі один песик Бейлі, який дуже хотів допомагати людям. Але він не знав як. Адже він був лише маленьким песиком, не мав жодної чарівної сили. Одного разу вночі він лежав у своєму ліжечку вдома в родині, з якою жив, коли раптом побачив, як на темному нічному небі падає зірка. А падаюча блискуча зірка ж чарівна! Вона ж приносить щастя!
Бейлі почухав своє плямисте черевце і задумався над своїм таємним бажанням. «Дуже хочу мати чарівну силу! Хочу вміти літати, щоб допомагати людям чи тваринам, які цього потребують!» – голосно загавкав він і чекав, що буде далі. Але того вечора більше нічого не сталося. Бейлі сумно поклав голову на подушечку і поринув у світ снів. Відфукував і відфукував, йому здавалося, що він справді летить! Вільний як птах!
Маленького песика вранці розбудило не тільки зубате сонце, яке світило йому в очі через вікно, але й наляканий дитячий крик з вулиці: «Допоможіть, допоможіть! Злий пес, злий пес!» кричала маленька дівчинка на вулиці. Бейлі вистрибнув на підвіконня і виглянув у вікно. Він помітив, як на маленьку рудоволосу дівчинку, яка грається з м’ячем на вулиці, раптом стрибає великий лютий пес. «Сподіваюся, він їй не зашкодить! Я маю їй допомогти!» сказав сміливо Бейлі.
Як він так готувався стрибнути з підвіконня прямо на землю, усвідомив, що на землю не приземлився. Як це, що не приземлився на землю? Адже він добре вміє стрибати. Він цього не розумів. Потім він усвідомив, що хоча він і стрибнув, але не приземлився на землю, а залишився в повітрі. Він літав!
«Я вмію літати!» гавкав від радості! Весело пролетів кімнатою і вирушив рятувати маленьку дівчинку. Лапкою незграбно відкрив вікно і одразу полетів назовні допомогти маленькій плачучій дівчинці. Він не розумів, як це можливо, що він літає… Невже його справді почула та падаюча зірка? Як він летів вниз на тротуар, спостерігав, як на нього дивляться здивовані голуби. Деякі сміялися, інші мали широко відкриті від подиву очі. Бейлі лише засміявся і полетів відігнати того злого пса.
«Геть, геть! Геть!» злобно загавкав Бейлі і полетів на великого пса. Відважний песик голосно гавкав і показував зуби так, щоб відігнати пса. Великий лютий пес так злякався гавкаючого літаючого пса Бейлі, що швидко побіг геть. А маленька дівчинка була в безпеці! Слава Богу! Їй нічого не сталося! Дівчинка обійняла маленького Бейлі і подякувала йому за порятунок. Бейлі був радий, це він їй допоміг! Помахав дівчинці і полетів далі й далі – допомагати тим, хто цього потребує.
Невже падаюча зірка справді здійснює мрії? Це ми дізнаємося лише тоді, коли вночі падатиме зірочка і ми це побачимо, тоді у нас буде важливе завдання – ми будемо щось дуже бажати.
