Було колись одне королівство. Але воно було іншим, ніж ті, які ми знаємо. Адже воно було під водою, далеко від світу людей. У королівстві на кораловому рифі жили небачені підводні створіння, прекрасні риби, яких світ ще не бачив, а також русалки, Аурелія, Луна і Маріса.
Усі вони були відомі своїми блискучими зеленими хвостами, своєю красою та майстерністю. Кожна русалка мала чудове волосся. Аурелія мала гарно рожеве, Луна довге синє, а Маріса червоне. Свою красу і свій кораловий риф вони мусили ховати від людей.
Був прекрасний сонячний день, і на воді блищало сонячне світло, створюючи кольорові веселки у хвилях. Аурелія, Луна і Маріса гралися на поверхні і хихотіли, коли ганялися за своїм другом, дельфіном Фліпом, який робив блискучі бульбашки і весело вистрибував над поверхнею. Потім вони ганялися навколо коралів у своєму королівстві. Над їхнім підводним королівством раптом затягнуло. Це було дивно, бо був прекрасний сонячний день, але над коралами з’явилася темна пляма. Щось було на поверхні. Аурелія обережно виглянула на поверхню, підняла погляд і затамувала подих. «Човен!» — прошепотіла вона здивовано, але з острахом у голосі. Це був човен, який ловив рибу. «Люди небезпечні, вони не можуть нас знайти», — вигукнула стурбовано Луна, яка разом з Марісою також виглянула цікаво на поверхню.
Сестри знали, що повинні бути обережними біля човнів, тому що моряки часто були зацікавлені в таємничих морських істотах на рифі. Вони не могли виявити їхнє королівство! Швидко занурилися, їхні хвости блищали в променях сонця. Сестри і друг Фліп мчали геть від свого обриву. Вони не можуть привести їх прямо додому! Але вже було пізно, човен розвернувся, і у воду впала велика сітка, яка наближалася до них. Фліп зник у далечині, але екіпаж човна їх помітив.
У Луни забилося серце, коли вона відчула, як сітка пройшла повз її рожевий хвіст. «Ми повинні втекти! Якщо нас спіймають, ми ніколи не повернемося додому!» — плакала вона і пливла так швидко, як тільки могла. Аурелія була найшвидшою з сестер і повною відваги. «Давайте попливемо в напрямку до скелястого урвища біля острова. Сітка не пройде через густі кам’янисті урвища, і човен не зможе так легко рухатися», подумала Аурелія.
Сестри погодилися і, змахнувши хвостами, вирушили в напрямку до краю острова, який оточували високі скелі. Русалки хитро пропливали повз них. Човен зупинився, не в змозі продовжити пошуки через скелі. Сітка все ще була позаду них, але заплуталася в скелі і порвалася. Сестри міркували, як відволікти човен далеко від них і як повернутися додому. Раптом перед ними з’явився їхній друг, дельфін Фліп. «У мене є ідея!» – впевнено вигукнув він і виплив на поверхню. Він високо вистрибнув з води і плескав поблизу човна так сильно, як тільки міг.
Екіпаж був здивований раптовим плесканням, вони думали, що це набагато більша морська істота. Вони залишили розірвану сітку в скелях і поспішили геть за дивною морською істотою, хоча насправді це був лише дельфін Фліп. Дельфін занурився у воду і з плесканням вів човен далеко від скель, острова і головне від дому, коралового рифу. Коли човен відплив і повітря було чистим, сестри попливли між скелями, щоб повернутися додому, в безпеку. Вони сховалися у своєму королівстві під великим коралом і спостерігали, як тінь човна зникає вдалині.
Коли узбережжя було чистим, Фліп повернувся назад у королівство. «Я відволік їх далеко в центр темного океану. Звідти вони вже не повернуться до нас», — гордо сказав дельфін. «Ти врятував нас!» — вигукнула Маріса, і разом із сестрами обійняли свого друга дельфіна.
У своєму королівстві Аурелія, Маріса та Луна розповідали історію своїм друзям – рибкам та іншим створінням – про те, як до них приїхав небезпечний човен і як їх врятував Фліп. Усі на кораловому рифі знали, що повинні бути більш обережними, людей боялися як нічого іншого. Сестри, однак, ніколи не забували про пригоди та вмілу командну роботу, яка врятувала їх від викриття. Кожного разу, коли вдалині бачили якийсь човен, ховалися так, щоб їх ніхто ніколи не знайшов і щоб їхні таємниці залишалися в безпеці від світу.
