У мальовничому маленькому селі жив маленький хлопчик. Його звали Ярик. Він завжди носив на голові одну й ту саму шапку, його коліна завжди були розбиті, а руки завжди брудні. Коли він підріс, то навчився всіх ремесел. Він міг шити взуття, лагодити дах, садити дерева, їздити на тракторі чи коні. Не було нічого, чого б він не міг зробити. Коли він став дорослим, то вирішив вийти у світ. Зрештою, він умів робити все, то що з того, якщо десь у світі він зможе заробити грошей, щоб влаштувати собі комфортне життя? Ярик добряче перекусив і пішов, куди ноги несли.
Коли він потрапив у перше місто, то не повірив своїм очам від того, скільки людей він зустрів. Це було зовсім не схоже на його село. У місті були ринки, де кожен щось пропонував і продавав, люди змагалися, щоб заробити якнайбільше грошей. Ось чому він хотів спробувати щастя. Він ходив від хати до хати, від людини до людини, пропонуючи свої послуги. Він завжди перераховував все, що вміє робити, і пропонував роботу. Але завжди виходило одне й те саме.
Кілька людей сказали йому, що дадуть роботу, але коли вони сказали, скільки заплатять за роботу, Яpик тільки засміявся: “Так мало? Я не буду на вас працювати! Для мене це того не варте”. І так продовжувалося і продовжувалося. Минув якийсь час. У Ярика закінчилася їжа. Йому не було де спати. Грошей теж не було. Він так ослаб, що навіть не мав сил повернутися додому. І ось, самотній і нещасний, він ліг на мох у лісі і поскаржився: “О, Боже. Що я зробив не так? Я ж все знаю. Я не боюся роботи. Але я не буду працювати за такі мізерні гроші! Ніхто не може мені добре платити. Ніхто мене не поважає! Але зараз я не маю ні роботи, ні грошей. Що я буду робити?”
“Я знаю, що ти можеш зробити”, – почувся слабкий голос. Ярик підскочив і озирнувся навколо. Хто ж це говорив? Він почав збирати каміння, нишпорити в моху, обмацуючи руками всю землю. Аж раптом з-за папороті з’явився маленький ельф. Він був весь сріблястий і красиво переливався в темряві. Він був такий крихітний, що поміщався на долоні Ярика.
“Хто ти?” – запитав він “Я ельф-помічник. Якщо хочеш, я можу дати тобі пораду. Завтра вранці візьми мене в кишеню і піди зі мною в місто. Я дам тобі пораду і допоможу знайти роботу і місце для ночівлі”. Ярик спочатку здивувався, але йому потрібна була порада, тому він погодився.
Наступного дня він поклав ельфа в кишеню і пішов до міста. Він підійшов до будинку великого мірошника і постукав у нього. Мірошник вийшов, і Ярик одразу ж розповів йому, що він уміє робити і що він хотів би працювати у нього. Мірошник погодився і сказав, що він дасть йому за це. У цей момент у Ярика перехопило подих і він хотів сказати, що про це не може бути й мови. Що цього недостатньо і що він заслуговує на більше. Ельф знав це. Але перш ніж він встиг щось сказати, Ярик стиснув його руку в кишені, щоб зупинити його. Той підбіг по рукаву до його вуха і щось прошепотів.
Ярик посміхнувся мірошнику і погодився на те, що той запропонував. Кілька років після цього Яpик сумлінно працював на мірошника. Йому подобалася його робота. Через кілька місяців він навіть отримав більше грошей. Ярик добре проводив час. Він мав де спати, мав що їсти, мав достатньо грошей і мав роботу, яка йому подобалася.
Що ж тоді порадив йому ельф? Він ніколи нікому не розповідав. Але його порада допомогла Ярику бути смиренним і вдячним та зрозуміти, що все прийде в свій час. Що він не може отримати все, що хоче, одразу. Завдяки своїй працьовитості, своїм добрим якостям і тому, що він прислухався до порад, він досяг всього в житті.
Джонні 😂