Максим і Богдан були братами. Вони були дуже допитливими і грайливими хлопцями. Але іноді вони не поводилися як брати. Брати часто підштовхували один одного і насміхалися один з одного.
Богдан мав одного друга і був більш замкнутим, любив залишатися вдома, де сам грався з лего чи машинками. Максим був сміливішим. Він любив ганятися з друзями на вулиці, де вони разом вигадували різні витівки. Вони ходили в один клас, у 4-Б. Але в школі вони не трималися разом, і кожен мав своїх власних друзів. Богдан мав одного друга, але Максим мав багато, його найкращими друзями були Філіп і Петя.
Сьогодні після уроків була гарна погода, і пані вихователька вивела дітей з групи на двір, щоб вони могли трохи погратися на сонечку. Весна вже була в повному розпалі.
«Зіграємо гру. Кожна дитина повинна замаскуватися, як тільки зможе. Для цього нехай використовує речі, які я роздам, або речі з природи. Це лише на вас. А ми будемо вгадувати вашу маску!» — сказала пані вчителька і поклала перед дітками коробку, повну тканин, масок, фарб, перук чи капелюхів та всіляких костюмів. Однак діти могли черпати речі і з навколишнього середовища. Будь то з дерев, кущів або квітів. Це залежало лише від їхньої уяви.
Анна зробила обруч з кульбаб, який одягла на волосся. Вона одягла жовту футболку, яка була серед костюмів від вчительки. Вона була красивою квіткою кульбаби. Подруги Марінка і Юля поклали на голову фіолетові капелюхи і намалювали червоні цятки на носі. Вони були клоунами. Максим з його найкращими друзями Філіпом і Петром задумалися, ким вони будуть. Вони одягли чорні шапки і намалювали зелені смужки на обличчі. Адже вони були суворими солдатами. З дерева вони навіть зробили рогатки. А як щодо братика Максима,Богдана ? Сьогодні в школі у нього не було найкращого друга, тому він не знав, що на себе одягнути. Хто б йому тільки порадив? Він був дуже невпевнений. Він подивився в коробку, повну костюмів, і думав, що ж із цього придумати.
«Дітки, у вас остання хвилинка, і ми починаємо вгадувати!» сказала пані вчителька. Богдан швидко думав, але нічого не міг придумати. Нарешті він поклав на голову маленький горщик і взяв у руки гілочки. Добре, що сьогодні на ньому була біла футболка! Він грав у сніговика!
«Ну, отже, вгадуємо, що це Максимі його друзі.» Почала вчителька, і всі діти стали в ряд.
«Поліцейські!» вигукнула Марінка. Хлопці похитали головами і скривилися.
«Хмммм, тоді солдати!» виправила її Юля.
Хлопці кивнули. І так діти відгадували всіх своїх однокласників. І всі маски вгадали. Аж якдійшла черга до сором’язливого Богдана, який стояв сором’язливо позаду за однокласниками.
«Що це на тобі? Ти виглядаєш смішно!» сказали Максиму друзі Філіп і Петя і почали сміятися з нього та штовхати його. Богдан сумно дивився в землю. Вже вчителька збиралася їх покарати, коли перед Богданом став його братик Максим. «Гей, не робіть йому зле!» раптом став перед Богданом його братик і заступився за нього перед своїми друзями. Ніхто його не буде дражнити! «Зачекай, адже ти теж з нього смієшся!» піджартовували його Філіп і Петя.
«Але я можу, він мій брат! І ніхто інший з нього не буде сміятися! І в нього чудовий костюм, він же сніговик!» усміхнувся до Богдана братик Максим і обійняв його. Вчителька була зворушена. Після довгого часу вона побачила, як брати і сестри справді розуміють одне одного. Усі почали аплодувати. І конкурс масок закінчився.
«Супер! Ви все відгадали! А тепер можете грати в доганялки!» сказала вчителька. Діти не лише грали в маски, але й брати Богдан і Максим знайшли те, що давно шукали… Свою власну братську дружбу. Філіп і Петя вибачилися перед Богданом, і всі разом почали грати в доганялки. Максим і Богдан більше не сварилися. Вони завжди підтримували один одного. Адже вони були братами, і так мало бути.
