Колись давно, далеко в глибокому океані, де вода була дуже чиста і синя, правив підводним світом і морськими людьми король. У підводному світі росли красиві дерева і кольорові квіти. Там також жили красиві тварини і різноманітні риби. Морський народ жив у гармонії.
Читати далі →
За дев’ятьма горами і дев’ятьма річками було одне зимове королівство. Король і королева, які там жили, були мудрими і справедливими. Вони мали сина, дуже мудрого принца. Він вже був дорослим, і тому потрібно було, щоб він одружився. Але принц не дуже хотів цього. Він не знав жодної принцеси, яка б йому сподобалася.
Читати далі →
Одного дня на початку весни мама качка нетерпляче ходила навколо яєць у гнізді і чекала, коли всі її каченята вилупляться. І ось почула перший «хрусь». Одне з жовтеньких каченят пробивалося на світ. І незабаром хруснуло вдруге і втретє. Тільки четверте, найбільше з яєць, все ще нічого. Мама качка ходила навколо нього, клювала його дзьобиком, щоб підштовхнути, але каченяті в яйці ще не хотілося вилуплюватися.
Читати далі →
У казковій і чарівній країні жило багато чортенят. Вони жили глибоко під землею у своєму лігві.В теплі. Вони були добрими чортами, підтримували порядок на землі і вогонь під землею. Коли хтось був несправедливий або злий, вони забирали його на деякий час до свого лігва, щоб він там працював. Але коли хтось був добрий, вони допомагали йому своїми чарами.
Читати далі →В одному простому будинку жила мати з двома дочками. Олена була її рідною, а Марія – нерідною. Олена не хотіла працювати, цілими днями лише ледарювала і мріяла про те, як за нею прийде багатий наречений. Але Марія була зовсім іншою. Вона виконувала всю роботу в домі, і все їй вдавалося. Крім того, з кожним днем вона ставала все красивішою. І її мачуха зрозуміла, що з такою красою жоден наречений не прийде за її Оленкою. Кожен захоче Марію. Вона повинна якось позбутися Марії …
Читати далі →Маша та ведмідь вирушили до лісу, щоб послухати, як чудово співають пташки. Ведмідь хотів навчити Машу, як розпізнавати пташок за їхнім співом. Вони сіли на камінь, прогрітий сонечком, та слухали.
Читати далі →Одного дня пані Зайчиха попросила Машу та ведмедя, чи не могли б вони приглянути за двома маленькими бешкетниками – маленькими зайчиками, які спокійно спали в колясці. Маша та ведмідь погодилися. Це буде легко, адже вони сплять. А до того часу, як вони прокинуться, їхня мама повернеться з покупок.
Читати далі →Того дня в Маші було свято. Вона отримала від мами чудову каблучку з кольоровим камінцем. Вона дуже їй сподобалася, і вона одразу пішла показати її ведмедеві.
“Привіт ведмедю, подивись,” показувала Маша свою нову прикрасу, яка на сонці гарно блищала.
Читати далі →Була тепла осінь, сонечко світило, і Маша з ведмедем пішли грати в ліс.
Влаштуємо”змагання,” запропонувала Маша. “Хто першим добіжить до того великого пенька, той виграв.”
Читати далі →У казковому царстві за десятьма горами і десятьма річками стояв замок з найвищою вежею у світі. У вежі жила принцеса. Молода і вродлива дівчина. Коли вона виглядала з вікна вежі, її довге чорне волосся розвівалося на вітрі. Вона жила в цій вежі вже кілька років. Її ув’язнив король сусіднього королівства.
Читати далі →Була колись одна дівчинка, яку звали Маша. Вона жила на околиці лісу в єдиному будинку далеко, далеко. Тому їй було сумно, що там не має друзів. Проте вона все одно вміла радіти,тому що мала біля себе, навіть звірятам на подвір’ї.
Читати далі →У країні, де майже немає дерев, лише багато піску і величезне море навколо, жив маленький хлопчик. Він жив зі своїми батьками в маленькому будиночку біля пляжу. Вікна його кімнати виходили прямо на море. Вранці його будило щебетання чайок, що летіли до краю моря, а ввечері його заколисував шум хвиль. За те, що він любив воду, постійно плавав і пірнав, усі називали його Плавець.
Читати далі →За кількома лісами та кількома полями був ставок. На ньому плавало кілька лілій, а навколо нього ріс очерет. З очерету регулярно лунали звуки. “Кваки, квак, кваки, квак.” Таке квакання означало, що біля ставка спілкуються два жабеняти. Їх звали Гоп та Скок. Вони були два жаб’ячі братики. Жили біля ставка вже дуже довго.
Читати далі →У найглибшому лісі, повному моху, дерев і папороті, жив маленький домовичок. Він був маленький як грибочок, носив зелену гостроверху шапочку, а обличчя в нього було завжди червоне. Він був дуже добрий і завжди усміхався. Усі звірятка його любили. А тому що він завжди був веселий і радів усьому, усі його називали Радованко.
Читати далі →У всьому місті вже всі давно лягли спати. Була глибока ніч. У вікнах не світилося жодне світло. На небі лише блищали зірки і гойдався місяць. Але все ж таки хтось був хто не спав! На верхньому поверсі одного будинку в дитячій кімнаті. Де ж діти, ті вже давно спали. Той хтось стояв біля вікна кімнати і був на варті. Плюшевий ведмедик.
Читати далі →